Мережко відкликав номінацію Трампа на Нобелівську премію миру — The Telegraph

Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Олександр Мережко офіційно відкликав свою пропозицію щодо присудження Нобелівської премії миру президенту США Дональду Трампу. 

Про це повідомляє The Telegraph.

Своє рішення він пояснив тим, що Трамп, на його думку, «заспокоює агресора» та ігнорує російську агресію проти України. Мережко наголосив, що більше не має віри у здатність Трампа сприяти припиненню війни.

У своєму зверненні до Нобелівського комітету Мережко підкреслив, що «заспокоєння агресії лише заохочує Путіна до нових атак», а президент США «просто закриває на це очі». 

Він нагадав, що у 2024 році сам висунув Трампа на престижну премію, сподіваючись, що це стане поштовхом до активних дій на користь миру. 

Однак, за словами Мережка, реальність виявилася протилежною — Трамп відмовився від переговорів з Україною після низки невдалих зустрічей із президентом Зеленським і натомість зосередився на посередництві між Ізраїлем та Іраном.

Особливе обурення викликала реакція Трампа на ракетні удари Росії по Україні. Президент США обмежився лише короткою публікацією у соцмережах із закликом «Володимире, зупинись!». Це спричинило хвилю критики як серед українських політиків, так і серед міжнародних експертів. 

Мережко підкреслив: «Щодня нас бомбардують, але Трампу байдуже. Він не виконав своїх обіцянок. Я не можу з чистою совістю підтримувати його кандидатуру».

Водночас, попри відкликання номінації з боку України, американський конгресмен-республіканець Бадді Картер цього тижня подав нову заявку на висунення Трампа на Нобелівську премію миру, відзначивши його «історичну роль» у досягненні перемир’я між Іраном та Ізраїлем. 

До цієї ініціативи приєдналася і низка політиків з інших країн, зокрема Пакистану.

Нагадаємо, президент США Дональд Трамп різко розкритикував видання CNN та NYT. Вони писали, що ядерні об'єкти Ірану не були знищені після американських ударів.

Також ми вже повідомляли, що Дональд Трамп заявив, що положення статті 5 Північноатлантичного договору — основи колективної оборони НАТО — не має єдиного трактування.