Слідом за країнами Заходу Україна не визнала вибори в Білорусі. Цю позицію підтримав парламент, а після таємної інавгурації Лукашенка 23 вересня – ще раз підтвердив український МЗС. Які наслідки це спричинить для відносин між нашими країнами – розбираємося детально.
Від фальсифікацій виборів до «інавгурації»: шлях Лукашенка до невизнання
Президентські вибори в Білорусі пройшли 9 серпня. З тих пір в країні щодня проходять масові протестні демонстрації – опозиція не визнає перемоги Олександра Лукашенка через фальсифікації підсумків голосування, та й усього електорального процесу.
Цей маневр багато експертів розцінили як згоду білоруського диктатора на поступове поглинання Білорусі Російською Федерацією. І хоча з публічних підсумків відомо лише те, що Кремль надає рефінансування кредитів Мінська, кулуарні домовленості куди серйозніші.
Весь цей час Європа та інші західні держави спостерігали за тим, що відбувається в країні, висловлюючи незгоду із фальсифікаціями підсумків виборів і тими заходами насильства, які відкрито застосовувалися проти демонстрантів, включаючи безпрецедентний тиск на опозицію та її лідерів.
Таємна інавгурація Лукашенка, яка пройшла без освячення по національному телебаченню в прямому ефірі та інших традиційних протокольних заходів, стала на даний момент кульмінацією у відносинах із Заходом.
Країни Європи одна за одною офіційно оголосили про невизнання Лукашенка новообраним президентом республіки. Загальний посил пролунав відмовою визнавати законність нового терміну президентства диктатора в умовах відсутності прозорості та чесності проведених влітку виборів. І «таємна інавгурація» легітимності Лукашенкові не додає.
Україна також приєдналася до Заходу. 23 вересня увечері міністр МЗС Дмитро Кулеба підтримав тезу про нелегітимність Олександра Лукашенка:
Раніше, 15 вересня, Верховна Рада прийняла заяву, згідно з якою вважає президентські вибори в Білорусі не вільними і не чесними. А такими, що пройшли в умовах повної відсутності змагального процесу між кандидатами, їх рівного доступу до ЗМІ, невідповідності процедури виборів європейським стандартам, без присутності на них спостерігачів від авторитетних міжнародних організацій.
Реакція Лукашенка у відповідь
Згідно з оприлюдненою реакцією невизнаний президент не переймається щодо міжнародної довіри до його «інавгурації», як і підсумків літніх виборів:
До слова, визнали вибори в Білорусі Росія, Китай, Казахстан, Азербайджан, Вірменія, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туреччина, Сирія, Молдова і Венесуела.
Відносно позиції України білоруський МЗС висловив «здивування», назвавши Київ залежним від думки Заходу:
Що означає невизнання Лукашенка для відносин між Мінськом і Києвом
Питання невизнання виборів в сусідніх країнах – політичне, кажуть експерти. І наслідки можуть різнитися, залежно від подальших кроків обох сторін. Поки що ті пасажі, якими оперували Верховна Рада і міністр МЗС Кулеба, вписуються в загальноєвропейську реакцію, що не означає розриву дипломатичних відносин або торгових зв'язків, пояснює експерт-міжнародник Сергій Сидоренко:
У поточних обставинах Білорусі, що нарівні з іншими переживає падіння економіки через пандемію коронавірусу, вкрай невигідно йти на погіршення торгових відносин ні з Європою, ні з Україною зокрема:
Також експерт вважає, що не буде і юридичного ефекту невизнання Лукашенка, а двосторонні угоди на рівні держав діятимуть і далі. Ця думка ґрунтується на досвіді конфліктів Мінська з іншими країнами у попередні каденції білоруського президента.
Позиція українського МЗС містить обтічні форми, які в цілому – нічого критичного для України не передбачають, вважає експерт-міжнародник Микола Капітоненко:
Політолог Руслан Бортнік говорить про те, що правові наслідки все ж можуть бути більш відчутними:
Аналітики припускають, що найближчим часом президент Зеленський не підтримуватиме прямих контактів з білоруським колегою, в силу офіційної позиції України. Але зводити ці відносини до нуля і безповоротно – безперспективно для Києва в силу інтересів економіки та безпеки.
З такою думкою можна погодитися, з огляду на той факт, що більш жорстка позиція найближчих сусідів Білорусі Польщі і Прибалтики ще більш розгортає Мінськ у сторону Кремля. Але у країн-членів ЄС набагато більше європейських запобіжників в питаннях економіки і є колективна оборона НАТО, чого немає в України.
З точки зору національної безпеки охолоджувати відносини з Білоруссю Києву просто не вигідно. Тому цілком можливо, що в подальшому Україна лавіруватиме між думкою Заходу і власними інтересами, вважає політолог Володимир Фесенко:
Що стосується режиму санкцій, який Україна готова впроваджувати разом з Європою, це питання виглядає куди більш предметним, з точки зору наслідків. Так як за аналогією з Росією, санкції, ймовірно, можуть мати дзеркальний характер. Що ускладнить спілкування між нашими державами.
Очевидно, що подальший розвиток полеміки між Києвом і Мінськом залежатиме від того, яким чином на події в Білорусі продовжить реагувати Захід. Як і від того, наскільки активно у справи сусіда втручатиметься Росія.
Якщо ж білоруському диктатору вдасться, в тому числі за допомогою російських грошей, стабілізувати внутрішню ситуацію в країні, вірогідний варіант, при якому і Захід, і Україна, «змиряться» зі статусом-кво та правлінням Лукашенка, як це вже раніше мало місце.