New York Post: Чотири сценарії, які забезпечать мир в Україні

Оскільки Україна четвертий рік захищається від російського агресора, витає надія, що 2025 рік може покласти край бойовим діям. Однак присутнє глибоке занепокоєння, що за швидкоплинний і несправедливий мир може бути сплачено високу ціну. UA.News зробило повний переклад статті дипломата Курта Волкера у виданні New York Post.

Росія є найслабшою з лютого 2022 року: економічно, військово та політично. Шалена інфляція, відсоткові ставки прив’язані до приголомшливих 21%, робочої сили в армії та цивільній економіці не вистачає, державний бюджет дефіцитний, і, не маючи доступу до світових фінансових ринків, він витрачає залишкові валютні резерви. Росія залежить від боєприпасів і живої сили Північної Кореї та безпілотників Ірану.

Через півроку-рік Росії знадобиться пауза у війні. Але доти тривають наступальні нічні бомбардування Кремля та штурми на лінії фронту.

Україна також відчуває на собі напругу війни. Незважаючи на те, що співвідношення втрат становить приблизно 3:1 на користь України, українці більше дбають про одного захисника, ніж Росія про десятки власних військ. Лінія фронту майже не зрушилася за два роки, але ціна для України висока.

Президент Трамп прагне закінчити війну якомога швидше, але українці бояться, що ці умови будуть вигідними для Росії.

Трамп пообіцяв зниження світових цін на енергоносії та санкції за умови, якщо Росія не припинить війну. Однак, він також заблокував формулювання ООН, що називає Росію агресором, назвав президента Володимира Зеленського диктатором і погрожував припинити військову підтримку України, якщо Зеленський не передасть Сполученим Штатам 50% доходів України від природних ресурсів. 

Найближчі тижні визначатимуть, як може виглядати можливий мир в Україні. Може статися так, що несправедлива війна знову перетвориться на непростий «мир».

Росія, звичайно, використовуватиме припинення вогню для переозброєння, ведення гібридної війни та підготовки наступного повномасштабного вторгнення.

Україна та Захід мають об’єднатися, щоб зміцнити Україну у військовому плані, відновити економіку, забезпечити надійні гарантії безпеки та прискорити інтеграцію України до ЄС та НАТО. Це утримає президента Росії Володимира Путіна від подальших атак. Не дозволить йому безкарно планувати нові напади Росії проти України та, можливо, інших європейських країн.

Не зважаючи на драму навколо різноманітних політичних заяв адміністрації Трампа, ключові основи підходу Президента США здаються зрозумілими. Це: припинення вогню, взаємність, стримування та розподіл обов'язків. 

Досягнення припинення вогню є метою номер один для Трампа. Але він відмовляється публічно визнавати, що причиною всіх вбивств є імперіалістична та геноцидна політика Путіна. Війни взагалі не було б, якби росіяни не прагнули завоювати Україну та знищити її історичну та культурну спадщину. Трамп тисне і на Україну, і на Росію, щоб якомога швидше досягти припинення вогню.

Другий сценарій — це взаємність. На думку президента США, американські платники податків надали Україні щонайменше 100 мільярдів доларів допомоги, нічого не отримавши натомість. Він прагне запровадити механізми, за допомогою яких Америка отримуватиме відплату за надану допомогу та виплати в реальному часі за майбутню військову підтримку з потенційних джерел надходжень України від ресурсів.

Це поставило б американську військову підтримку України на стійку ділову основу. З людської точки зору це виглядає жорстоко, але з політичної — більш стабільно.

Третій сценарій — стримування. Трамп хоче запобігти майбутній війні, щоб вона не порушила його репутацію миротворця, гідного Нобелівської премії.

У короткостроковій перспективі це не повинно бути складно, враховуючи виклики, з якими стикається російська економіка та військові зусилля. Але в середньостроковій та довгостроковій перспективі це вимагатиме значних зобов’язань Заходу щодо України, щоб переконати Путіна, що майбутні атаки будуть марними.

Нарешті, четвертий сценарій стосується розподілу обов'язків. Трамп вже давно вважає, що європейські союзники залежать від готовності Америки взяти на себе обов'язок забезпечення безпеки для Європи.

Він прагне кардинально змінити баланс Атлантичного альянсу, змусивши європейських союзників витрачати 5% ВВП на оборону, тоді як США скоротять свій власний оборонний бюджет. Це включає в себе те, щоб Європа візьме провідну роль у гарантіях безпеки для України та, можливо, надасть сили стримування для навчання та оснащення українських військових.

Якщо ці чотири сценарії не зійдуться разом, Трамп цілком може вирішити пожертвувати Україною заради власних інтересів. Але якщо вони це зроблять, то задовольнять політичні цілі Трампа, водночас гарантуючи Україні суверенітет, незалежність і майбутню безпеку.

І це, своєю чергою, дасть Україні додатковий час.