Китайські вчені заявили про успішне тестування нового виду озброєння, яке не містить ядерних компонентів, але має вибухову силу у понад 10 разів більшу за тротиловий еквівалент. Поява такої зброї може значно розширити військові можливості Піднебесної.
UA.News розповідає, у чому особливість цієї бомби, та чому воднева зброя потужніша за атомну.
Новий тип водневої бомби
Вибуховий пристрій розробили вчені Науково-дослідного інституту 705 Китайської державної суднобудівної корпорації (CSSC), який спеціалізується на підводних системах озброєння.
Стверджують, що під час випробувань підірвали бомбу вагою 2 кг. Пристрій викликав руйнівну хімічну ланцюгову реакцію без будь-яких ядерних елементів.
Під час вибуху утворилася вогняна куля, розжарена у більш ніж 1000 градусів Цельсія, яка зберігалася понад дві секунди, що в 15 разів довше, ніж під час вибуху тротилу.
Для вибуху використали гідрид магнію. Ця хімічна сполука діє як акумулятор водню — більш місткий і безпечний, ніж балон під тиском. Під час активації вибухівкою гідрид магнію термічно розкладається, виділяючи водневий газ, який спричиняє тривале горіння.
Розробники бомби розповіли, що вогняна куля утворена внаслідок вибуху водневої бомби, здатна розплавити алюмінієві сплави. А інтенсивність вибуху можна точно контролювати, домагаючись при цьому рівномірного знищення цілей на великих територіях.
Особливістю бомби є також її здатність створювати цикл горіння, що самопідживлюється. Це означає, що вона може продовжувати виробляти інтенсивне тепло після початкової детонації, спустошуючи значні площі.
Потенційні можливості військового застосування цієї зброї різноманітні: від позбавлення противника доступу до стратегічних маршрутів, спалюючи дороги, до точного ураження критично важливих об'єктів інфраструктури, таких як електростанції або вузли зв'язку.
Китайські розробники наполягають на відсутності ядерних елементів у цьому типі зброї, що базується на властивостях водню. Утім, саме по собі таке випробування у КНР наводить на паралелі з програмами розвитку термоядерного синтезу (принципу водневої бомби).
Концепція водневої бомби
Зародження ядерної бомби пов’язане з Мангеттенським проєктом (США), завданням якого в роки Другої світової війни була розробка першої потужної зброї масового ураження. Проєктом керував американський фізик-ядерник Роберт Оппенгеймер, якого називають «батьком атомної бомби».
У липні 1945 році на полігоні в пустелі штату Нью-Мексико відбулися випробування першої ядерної бомби. Її руйнівна сила виникала внаслідок раптового вивільнення енергії, в результаті розщеплення ядер важких хімічних елементів (плутонію, урану). Вже у серпні 1945-го американська авіація скинула перші ядерні бомби «Малюк» і «Товстун» на японські міста Хіросіма і Нагасакі.
Через кілька років після цього США розробили новий різновид зброї, в основі якої була та сама технологія, але більш удосконалена — її детонація спричиняла сильніший вибух. Згодом її назвали термоядерною (водневою) бомбою.
Руйнівна сила цього типу зброї масового ураження утворюється за рахунок енергії з термоядерної реакції, що виникає у процесі злиття легких ядер (ізотопів водню) у ядра важчих елементів. Вибух створює надвисоку температуру у кілька мільйонів градусів. Саме під дією цієї температури і тиску запускається синтез — злиття ядер водню.
Перше повномасштабне термоядерне випробування було проведено США в 1952 році. У подальшому саме ця концепція найчастіше використовувалася під час розробок зброї масового ураження в інших країнах.
Потужності та наслідки враження
Воднева бомба за потужністю може в сотні тисяч разів перевищувати атомну. Якщо вибухова сила атомної бомби здебільшого вираховують у кілотоннах. То одиниця виміру потужності водневої бомби — мегатонна, або мільйон тонн у тротиловому еквіваленті.
Джерело: Радіо СвободаТобто термоядерна зброя має більшу потужність вибуху, який спричиняє комбіновані ураження всього живого і має такі етапи:
Ударна хвиля — інтенсивність залежить від потужності бомби, висоти вибуху над поверхнею землі та ландшафтом місцевості. Її сила стихає чимдалі від епіцентру вибуху.
Тепловий ефект — його масштабність визначається тими ж факторами, що й ударної хвилі, а також залежить і від прозорості повітря. Наприклад, туман зменшує радіус дії теплового спалаху, який спричиняє важкі опіки.
Радіус ураження та шанси на виживання у момент ударної хвилі і теплового спалаху у разі вибуху в атмосфері 20-мегатонної бомби визначають наступним чином:
- люди виживають у половині випадків, якщо перебувають: у підземному залізобетонному укритті на відстані приблизно 8 км від епіцентру вибуху; у звичайних міських спорудах на відстані близько 15 км; на відкритому місці на відстані близько 20 км.
- якщо погана видимість — на відстані не менше 25 км;
- якщо атмосфера чиста і ви перебуваєте на відкритій місцевості, то шанси вціліти зростають якнайдалі від місця детонації.
Вогняна куля виникає в епіцентрі вибуху. Чим більша вибухова сила, тим вище вона підіймається вгору і утворює ядерний гриб. Ця субстанція також утворює велетенські вогняні урагани, які вирують упродовж багатьох годин після детонації. Сама ж вогняна куля наповнюється величезною кількістю радіоактивних частинок, які спричиняють масштабне зараження довкілля.
Радіоактивні опади. Після вибуху водневої бомби радіоактивні частинки настільки малі, що можуть довгий час зберігатися у верхньому шарі атмосфери. Якщо вогняна куля торкається землі, то все на поверхні згорає до попелу. Розпечений пил і попіл у вихорі полум'я поєднуються з радіоактивними частками і утворюють радіоактивний пил. Частина його осідає, а більш дрібний пил відноситься хмарою за вітром. Радіоактивні опади найбільш інтенсивні саме на місці вибуху.
Не залежно від різновиду, атомні бомби максимально катастрофічні та руйнівні для всього живого, оскільки їхні вражаючі фактори діють одночасно.
Клуб країн-власниць водневої зброї
Сполучені Штати у 1952 році випробували першу у світі термоядерну (водневу) бомбу «Майк», потужність якої становила 10,4 мегатонни. А вже у 1954 протестували найбільший на той час ядерний пристрій «Касл Браво». Того ж року збройні сили США отримали транспортабельні бомби із зарядом до 11 мегатонн.
Радянський Союз теж вступив у перегони зі створення водневої бомби і провів перші успішні тестування у 1955 році. У 1961 році СРСР здійснив випробування «Цар-бомби» — найбільшого вибухового пристрою, що був розроблений та детонований на Землі. Потужність бомби сягала 58 мегатонн.
Велика Британія у 1957 році провела випробування на острові Різдва у Тихому океані. Однак потужність пристрою виявилася значно меншою за радянські та американські розробки. Роком пізніше британці протестували бомбу потужність якої сягала 800 кілотонн. Випробування провели у присутності американської делегації. Згодом США та Велика Британія уклали угоду про спільну розробку ядерної зброї.
Китай випробував свою першу термоядерну зброю із зарядом понад 3 мегатонни поблизу озера Лобнор у 1967 році. На тому ж полігоні трьома роками раніше, у 1964-му році, китайці провели своє перше тестування атомної бомби. Таким чином Пекін продемонстрував найшвидший прогрес у розвитку державної ядерної програми.
Франція стала п’ятою державою, яка розробила власну термоядерну зброю. Під час випробувань «Канопус» на острові Фангатауфа у 1968 році французи підірвали термоядерний пристрій потужністю близько 2,6 мегатонни.
Північна Корея теж робила спроби доєднатися до клубу країн з термоядерною зброєю. У 2017 році влада КНДР заявила про успішне випробування водневої боєголовки, яку можуть доправляти балістичні ракети. Сейсмологи США, Південної Кореї та Китаю зафіксували два землетруси, сила поштовхів яких сягала магнітуди від 4 до 6 на північному сході КНДР, неподалік від Панггі-рі – ядерного полігону Північної Кореї.
Тоді ця подія приголомшила світ, але незалежного підтвердження цієї інформації не було.
