Кінець історії невизнаного Нагірного Карабаху (інша назва Арцах) повинен означати закінчення терміну перебування російської військової бази на цій території, а можливо і бази армії рф у вірменському місті Гюмрі. Загалом повернення цього регіону до Азербайджану може суттєво послабити позиції росії на Кавказі.
Агентство UA.News розбиралося у цьому питанні.
Історія питання
Два роки так звані російські «миротворці» перебували на території Карабаху по домовленості між Вірменією, Азербайджаном та Туреччиною. Вони розгорнули свою базу на території недіючого аеропорту у Степанакерті (азербайджанська назва Ханкенди).
Одним з головних завдань росіян було забезпечення безперебійного функціонування Лачинського коридору, який зв'язує Нагірний Карабах із Вірменією. Згідно трьохсторонній домовленості по результату Другої карабахської війни у вересні-листопаді 2020 року уздовж коридору було погоджено розміщення так званих російських миротворчих сил. А протягом трьох років, тобто включаючи 2023 рік, повинен був з'явитися план будівництва нового маршруту руху Лачинським коридором, який би забезпечив зв'язок між Степанакертом та Вірменією, з подальшою передислокацією російського миротворчого контингенту для охорони цього нового маршруту.
Але спочатку Азербайджан заблокував доступ до Лачинського коридору, звинувативши росіян у ігноруванні постачання по цьому шляху зброї до незаконних формувань Кабараху, а 19 вересня Баку розбило вірменські збройні формування і глава невизнаної Нагірно-Карабахської республіки Самвел Шахраманян підписав указ про припинення існування республіки з 1 січня 2024 року.
Логічно, що російські миротворці, які не запобігли новому кровопролиттю, повинні зібрати свої речі та покинути повернену Азербайджану землю. Звісно, якщо вони не проведуть якусь диверсію, щоб переконати сторони у необхідності свого перебування. Якщо база під Ханкенді залишиться, це буде означати, що Москва отримала свою військову базу на контрольованій Азербайджаном території — тобто в Азербайджані, де з моменту незалежності не було іноземних військових баз.
Очевидно, що росія буде намагатися залишити у Вірменії 102-гу військову базу у Гюмрі та авіабазу у єреванському аеропорту Звартноц. Наразі питання у тому, хто перший згадає про російського строковика Валерія Пермякова, який у 2015 розі втік з бази у Гюмрі, проник до будівлі вірменської родини та розстріляв усіх, включаючи немовля. По домовленості між владою обох країн, Пермяков повинен був відбувати довічний термін у вірменській в'язниці. Але після суду його передали росіянам.
Позиція Москви
Росіяни не збираються покидати цей регіон. Рупор Кремля Дмитро Пєсков вважає, що ця тема стане предметом обговорення з Азербайджаном.
Наразі з Москви повідомляють, що вони забезпечують безпеку автомобілів, на яких вірменські мешканці покидають територію Карабаху через Лачинський коридор. Ця «бурхлива діяльність» відбувається на фоні того, що збройні формування Карабаху склали зброю, їх командування заарештовано Баку і сам президента Азербайджану Ільхам Алієв гарантував безпеку місцевому населенню. Відповідно зазначити, що на сьогодні невизнану республіку покинули вже майже 90% населення (100 тисяч людей зі 120 тисяч, які раніше тут мешкали) і виїзд продовжується. Тем не менш далі російські «миротворці» бачать себе у «волонтерстві».
Історія «миротворчості» по-руські
У «миротворчу, волонтерську» місію російських військових не вірять а-ні вірмени, а-ні деякі росіяни.
У коментарі «Голосу Америки» Нерсес Копалян, доцент кафедри політології Університету Невади (США) зазначив, що ми стали свідками синхронної поведінки росії та Азербайджану після блокади Лачинського коридору, що в свою чергу повернуло Вірменію на Захід.
«Російські миротворці не просто провалили свою місію, а їхня місія була іншою. Вони були там не для захисту населення, а, швидше, для просування інтересів Москви. Ми бачимо спробу росії встановити свою авторитарну орбіту у регіоні, оскільки Кремль втратив контроль над Єреваном. Азербайджан використовується як грубий інструмент для російських інтересів у регіоні: перешкоджати повороту Вірменії на Захід у бік незворотної демократизації», – вважає політолог.
Як пише російське видання «Медуза», яке базується у Ризі, ще у 1990-х російська влада стала використовувати своїх миротворців у країнах колишнього СРСР як інструмент впливу.
«Якщо сильно спрощувати, росія використовує своїх миротворців не задля повоєнного відновлення, а задля заморожування конфліктів. Зазвичай вона формально заявляє про нейтралітет, але фактично підтримує одну із сторін конфлікту. Так було і в Придністров'ї, і Абхазії, і в Південній Осетії. Розміщення російських миротворців щоразу призводило до того, що конфлікт не вирішувався: саме вони забезпечували збереження невизнаних держав та осередків напруги вздовж своїх кордонів. І ті самі Молдова та Грузія вже не могли самостійно, без росії, вирішувати проблеми своєї територіальної цілісності», — пише «Медуза».
Агентство також зазначає, що розмістивши своїх миротворців у Карабаху у 2020 році, росія, очевидно, передбачала і там стати таким собі вершителем доль регіону. Але через війну з Україною в неї у відповідальний момент не знайшлося для цього ні сил, ні авторитету і вона не змогла завадити Азербайджану повернути міжнародно визнану територію.
Миротворці ООН
Наразі мова йде про те, що забезпечити повернення вірмен до їх домівок у Карабаху можуть лише миротворці ООН. Про це відкрито говорять в колись непохитному союзнику росії — Вірменії.
«Сьогоднішні дії не можуть привести до того, що вірмени, які покинули Карабах, повернуться додому. Єдине, що може сприяти цьому — стабільна система безпеки, нова система безпеки. А для такого рішення потрібні концептуальні рішення. Той контингент військовий, який зараз там існує — спільна російсько-турецька моніторингова група, не сприяє поверненню людей. Сприяти може те, якщо США зможуть відправити своїх спостерігачів до регіону, і якщо ООН зможе організувати миротворчу місію та розмістить там міжнародний контингент», — зазначив вірменський політолог Гурген Симонян у коментарі RUSARMINFO.
Вже звучать у Єревані заклики до міжнародної спільноти, а також до виходу Вірмені з Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), де головну роль грає російський диктатор володимир путін. 1 жовтня 2023 року під час великого мітингу у центрі вірменської столиці декілька громадських та політичних сил закликали владу Вірменії негайно розпочати процес виходу з пов’язаних з росією організацій та подати заявку на членство в Євросоюзі.
«У наші дні антивірменська позиція і політика, яку проводить російська влада, жертвами яких став вірменський народ Арцаха, не тільки погані, а й ще більше поглиблюють прірву, що виникла між Вірменією та росією в останні роки, роблячи її практично непереборною, що створює гостру необхідність радикального перегляду всієї чинної договірно-правової бази між Республікою Вірменія та російською федерацією», – йдеться у зверненні.
Поки що на запрошення Баку 1 жовтня до Нагірного Карабаху прибула місія ООН, яка зайнялася вивченням ситуації у регіоні.
Позиція Баку
На офіційному рівні в Азербайджані поки не коментують долю іноземного контингенту на своїй території. Колишній очільник МЗС Азербайджану Тофік Зульфугаров вважає, що до закінчення мандату у 2025 році російські сил можуть формально залишатися у Карабаху, виконуючи поліцейські функції для безпеки вірмен, якщо хтось з них залишиться в цьому регіоні.
«У листопаді 2020 року миротворців запросили з певною метою, з якою вони впоралися, після чого сталося те, що сталося. Тепер у рамках завдань, які ставить перед собою Азербайджан, миротворці можуть виконати роль сприяння поліцейській операції. Така форма сприяння з боку миротворців існує у міжнародній практиці. А після закінчення цього терміну присутність російських миротворців буде позбавлена будь-якого сенсу», – сказав Зульфугаров у коментарі азербайджанському агентству haqqın.az.
Нагадаємо, що за словами відомого вірменського політика Арсена Хачатряна, офіційна влада Вірменії мала найтісніший контакт з російською силовою верхівкою. Зокрема, премʼєр Пашинян лише зміцнював відносини з рф.
Також нагадаємо, що уряд Азербайджану звернувся до вірмен, які проживають у Нагірному Карабаху, не залишати район і стати частиною азербайджанського багатонаціонального суспільства.