У випадку з Польщею зараз Україна знову «поскакала по граблях».
Для Польщі тема ОУН-УПА є дуже чутливою, для польських правих це відчутний триггер. І якщо таке українофобство ще років 15 тому було суто в маргінесі, то зараз це перейшло в мейнстрім. І ми в цьому суттєво допомагаємо польським правим, які ведуть боротьбу за спадок братів Качинських. А в умовах війни ми більше зацікавлені у гарних стосунках з Польщею, ніж поляки з нами.
І чому так відбулося? Проспект Бандери, проспект Шухевича з'явилися в Києві — і нічого не відбувалося багато років потому. Але зараз на тлі того, що в Польщі йде жвава боротьба за спадок Качинських, дуже активізувалися праві. І президентом там став альтер-его нашого В'ятровича — колишній керівник польського Інституту національної пам'яті Навроцький. А це відверто ідеологізована людина. Годі було сподіватися, що буде інакше.
Фактично наклалося одне на одне: перепоховання Мельника, присвоєння одній з бригад назви на честь УПА. І це дало синергетичний ефект та призвело до різких заяв з польського боку. Ми чули про ідеї позбавити Зеленського Ордену Білого Орла, перестати оплачувати Starlink для ЗСУ, і навіть літак Зеленського прибрали з Жешува до Кишинева. Ну, це досить наглядно.
При цьому в Україні не розуміють, що це не тільки питання перельотів президента, але й наш шлях до Євросоюзу. Польща цілком може заблокувати його так само, як це робила Угорщина. Гра з використанням ідей інтегрального націоналізму в сучасній редакції та використання таких чутливих тем можуть стати на заваді європейській інтеграціїх України. Тому мабуть нам доведеться робити крок назад. Буданов намагався згладити ці протиріччя, але, скоріше за все, його візит нічого не дав.
Гадаю, що треба перестати грати з тими темами, які псують нам стосунки з сусідами. Якщо на Банковій цього не зрозуміють, буде велика біда.
Андрій Золотарьов
