Президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр вважає «Північний потік-2» своєрідним «боргом» Німеччини перед Росією. Згадуючи серед іншого напад нацистів на СРСР влітку 1941 року і 20 млн жертв «радянських громадян».
Крім того, сфера енергетики – практично єдине на сьогодні, що пов'язує Європу і Росію. Штайнмаєр називає все це - «більш широким контекстом», в якому слід розглядати сучасні російсько-німецькі відносини і будівництво газпромівського трубопроводу.
Як «Північний потік-2» виявився в центрі чергового гучного скандалу і як це вплине на відносини Києва і Берліна – розповідаємо в сюжеті.
«Історія» від Штайнмайера
Само по собі інтерв'ю президента – це розмова про сучасну Німеччину, її демократію та суспільство, невирішені проблеми і пандемію. При цьому, окрему увагу зупинено на Росії.
Штайнмаєр критикує Кремль за стан прав людини в РФ і зокрема не згоден з політичним переслідуванням опозиції і засудженням Олексія Навального. Але також вважає, що розривати зв'язки з режимом Путіна не перспективно:
«Ми повинні чітко і недвозначно критикувати внутрішньополітичну ситуацію в Росії і знову і знову шукати точки дотику у зовнішній політиці, щоб перетворити погане сьогодення у краще майбутнє. Мудрість, яку я завжди згадую з багатьох бесід із Генрі Кіссінджером, і яка не втратила своєї цінності в європейсько-російських відносинах»
президент ФРНЕнергетика – те єдине, за словами федерального президента, що сьогодні здатне утримувати ЄС і РФ у загальній зв'язці. І відмовлятися від цього – неправильний шлях:
«Після тривалого погіршення відносин в останні роки стосунки у сфері енергетики стали мало не останнім мостом між Росією і Європою. Обидві сторони повинні подумати, чи можна цей міст зруйнувати повністю, нічого не пропонуючи натомість. Я вважаю, що ламати мости – це не ознака сили. Як ми можемо впливати на те, що відбувається, яке ми сприймаємо як неприйнятне, коли ми розриваємо останні зв'язки?»
президент ФРНШтайнмаєр каже про дуже «багату на події історію з Росією» - це той контекст, який, на його думку, варто враховувати при вибудовуванні сучасних відносин.
«Були періоди плідного партнерства, але були періоди жахливого кровопролиття. 22 червня виповнюється 80 років з дня вторгнення Німеччини у Радянський Союз. Жертвами війни стали більше 20 мільйонів людей в колишньому Радянському Союзі. Це не виправдовує ніяких порушень у сьогоднішній російській політиці, але ми не повинні випускати з уваги ширшу картину. Так, ми живемо в сьогоденні складних відносин, але є минуле «до» і майбутнє «після»»
президент ФРНЯкщо зупинятися суто на моменті важливості збереження зв'язків між державами і говорити не тільки про путінський режим, але і про те, що відбувається в Білорусі, в контексті підтримки громадянських суспільств у цих державах, то в точці зору Штайнмайера є частка істини. І реальність така, що подібної позиції – не розривати відносин – дотримуються багато дипломатів і політичних лідерів в Європі, як і частина еліти в Україні.
Але коли мова про історичну правду і ціну за помилки минулого, тим більше щодо Другої світової війни, ця позиція не витримує критики – оскільки до СРСР входило 15 республік, серед яких і Україна. По-друге, жертвами масштабних кровопролиття і геноциду в 1939-1945-х стали громадяни не тільки Німеччини та Радянського союзу.
Додамо, що в світлі триваючої вже сьомий рік війни в Україні проти РФ на Донбасі та окупації Криму, слова Штайнмаєра звучать по-блюзнірському, враховуючи той факт, що війна розв'язана саме Кремлем.
Реакція України, в ЄС і США
В Україні та Польщі на інтерв'ю президента відреагували на офіційному рівні. Посол України в ФРН Андрій Мельник не згоден з трактуваннями Штайнмаєра і вважає їх спотворенням історії. Адже СРСР – це далеко не тільки Росія, але й інші народи, нагадуючи про те, що за часів Другої світової загинуло 8 млн українців:
«Адже таким чином, по суті, вискакує десятиліттями нав'язуваний російською пропагандою наратив про те, що нібито Німеччина повинна нести свою історичну відповідальність і спокутувати свою провину за варварські злочини нацистської окупації тільки перед Росією»
посол України в ФРН«Адже 22 червня 1941 не Москва, а саме українські міста піддалися масованим ударам Люфтваффе: цілями бомбових ударів стали Київ, Житомир, Одеса, Севастополь, інші цивільні об'єкти»
посол України в ФРНМельник вважає, що в такому випадку необхідно враховувати цей «широкий контекст», перш ніж «використовувати настільки чутливі історичні аргументи заради відбілювання «Північного потоку-2»».
Позицію українця широко підтримали в Польщі, Німеччині, Великобританії та США. Багато західних ЗМІ висловилися із критикою президента ФРН і на підтримку слів Мельника про неприпустимість перекручування історії. Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький відповів Штайнмаєру саркастично:
«Я згоден із Президентом ФРН, борги за Другу світову війну так і не були повернуті, втім, ми не розглядаємо будівництво «Північного потоку-2» в якості належної компенсації»
прем'єр-міністр ПольщіЗа словами правознавця Світлани Мельник, яка висвітлювала цю скандальну історію, обурена реакція прокотилася хвилею по ряду польських ЗМІ, а польський Сейм розпочав підготовку резолюції-звернення до уряду ФРН із вимогою зупинити будівництво російського газопроводу.
Засудження в німецькій пресі і за межами ЄС
У лояльній до «Північного потоку-2» Німеччині інтерв'ю Штайнмаєра не знайшло розуміння серед представників ЗМІ. Багато провідних медіа розкритикували підтримку потоку федеральним урядом і закликали не маніпулювати фактами та історією:
«Керівництво Німеччини просто виконує геополітичні розрахунки Кремля, особливо перетворюючи газопровід на символ миру в Німеччині, як це недавно зробив президент Франк-Вальтер Штайнмаєр. В цьому і полягає вся суть великих труднощів політики щодо Росії. Якою б правильною і необхідною не була протидія агресивно діючому Володимиру Путіну сигналами розрядки відносин, підтримка і зміцнення авторитарного режиму – це завжди погана політика миру. Безкарний автократ перестає поважати міжнародні кордони. І Володимир Путін своєю поведінкою в Україні, а також в Сирії, прекрасно це доводить»
«Федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр виправдав «Північний потік-2» тим, що у Німеччині є особливі зобов'язання перед Росією через злочини нацистського режиму. Так, ніби інші колишні республіки СРСР не постраждали так само або ще сильніше за часів Другої світової війни»
У політиків, ймовірно, закінчилися аргументи, якщо вони вдаються до таких неправильних історичних порівнянь, вважає автор Die Welt. Від історії не можна «відколоти окремий шматок», а потім створити «фальшиву пам'ять».
«Радянський Союз складався з багатьох інших країн, які сьогодні є незалежними. Наприклад, країни Балтії та Україна, де злочини нацистів були особливо жахливими. Тому Україна справедливо захищає себе від лояльного до Росії трактування історії, до чого вдався Штайнмаєр. Зрештою, вона особливо сильно постраждала від обох диктатур: радянської та німецької. Історик Тімоті Снайдер назвав регіон між центральною Польщею і західної Росією «кривавим краєм», де сталінізм, німецько-радянська окупація Польщі і Друга світова війна створили катастрофічне спустошення. На початку 1930-х років Україна стала жертвою радянського геноциду проти свого населення, який називають Голодомором. А потім стала місцем жорстоких нацистських злочинів»
Тому Україна, пише видання, заслуговує на подвійну солідарність, яка заснована на німецькій історії і на спробах допомогти їй не стати жертвою російського експансіонізму, що проявляється зараз в окупованому Криму та війні на Донбасі. «Північний потік-2» - це зворотний шлях, а у Кремля будуть нові важелі шантажувати Київ.
«Спроба виправдати цю геостратегічну мету Москви історією Другої світової війни – це не тільки історично неправильно. Це ганебно з точки зору страждань, які Східна Європа і народи СРСР зазнали від рук нацистської Німеччини і російського радянського імперіалізму. Це інтелектуальна і моральна ганьба»
З сюжетом про скандальне інтерв'ю Штайнмаєра, а також із критикою на його адресу, канцлера Ангели Меркель і «Північного потоку-2», вийшли Politico, The Telegraph, EU Observer, The Washington Post, The Times, Financial Times, abc news та інші видання.
«Німеччину переслідує її минуле. Але іноді це відбувається дуже збоченим способом... Оскільки газ буде йти безпосередньо до Німеччини, Путіну буде значно легше перекрити Східну Європу, уникаючи при цьому роздратування більш могутніх західних держав. «Північний потік-2» також позбавить Польщу та Україну доходів від транзиту газу. І на десятиліття забезпечить доходами Кремль, а не простих росіян. Але, схоже, ніщо не може розвіяти німецький ентузіазм у питанні цього проекту»
Президент Штайнмаєр спробував додати моральності рішенням підтримувати газопровід, що дуже типово для уряду Меркель та її способів виставляти свою політику високоморальною. Це далеко від істини, вважає The Telegraph.
«Ден Фрід, відставний високопоставлений дипломат США, вважає, що «поганою історією намагаються прикрити погану політику». Тому що найжахливіші звірства нацистів сталися на території сьогоднішньої України, яка стане головною жертвою «Північного потоку-2»»
***
Ще до виходу скандального інтерв'ю Штайнмаєра, німецька Der Spiegel вийшла з редакторською статтею про оцінку газопроводу в контексті інтересів Німеччини. Автор задається низкою риторичних запитань: у скільки обійдеться газопровід з Росії для уряду ФРН? Чи варто жертвувати престижем зовнішньої політики країни та ізолювати її в рамках Євросоюзу, як і загострювати відносини з новим президентом США Джо Байденом заради цього проекту? Як потік узгоджується із кліматичними цілями Німеччини? І чому уряд повинен підтримувати трубопровід, який вигідний російському режимові, проти політики якого він виступає?
«Упродовж багатьох років уряд Німеччини дотримувався цього економічно сумнівного і політично помилкового проекту, дітища президента Росії Володимира Путіна і його друга, колишнього канцлера Герхарда Шредера. Чим сильніший опір проекту в Європі, тим наполегливіше уряд Німеччини тримався за нього. Цьому все важче знайти якесь інше пояснення, окрім гордості»
Німеччина лицемірить, коли говорить про загальні європейські цінності, вважає видання.
«Цей трубопровід є антиєвропейським проектом. І уряд Німеччини стає все більш ізольованим в ЄС з цього приводу. Майже всі країни Східної Європи виступають проти цього проекту, особливо Польща та країни Балтії. Проект дає підтвердження критикам, які розглядають Німеччину як лукаву гегемоністську країну, яка заявляє про європейські цінності, але просуває свої власні інтереси»
Скандал за участю президента ФРН показує, що для цих цілей можна використовувати навіть чутливі історичні рани.
Конфлікт не погіршить офіційних відносин між Україною і Берліном, вважають поінформовані джерела, а навпаки, зміцнить проукраїнські настрої серед політичного істеблішменту Німеччини. Тим більше, що медійний резонанс спрацював на користь України:
«Як показує наш дипломатичний досвід у Берліні, результатом таких жорстких кроків – навіть по відношенню до наших німецьких партнерів, стане лише те, що в політичному Берліні стануть більше поважати Україну і все менше дозволяти собі ігнорувати наші національні інтереси»
Разом з тим, Києву, як і іншим східноєвропейським столицям, варто ще раз осмислити, в якому дискурсі і тональності розглядається роль історії в сучасних відносинах між Росією та Європою. І як далеко готові піти німці у відстоюванні своїх інтересів, особливо з огляду на початок офіційних переговорів зі США про долю «Північного потоку-2».
