Воєнний конфлікт у Нагірному Карабасі вигідний Російській Федерації для збереження впливу над регіоном і його сусідніми країнами. Проголошення незалежності Нагірного Карабаху дозволить Вірменії розпочати переговори з Азербайджаном і Туреччиною, а не просто спиратися на Росію, яка зацікавлена регулярно підігрівати конфлікт. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів народний депутат України VIII скликання, політичний консультант Сергій Висоцький.
На думку експерта, головною причиною як попередніх, так і нинішнього військового загострення, залишається багаторічний конфлікт за спірну територію між Азербайджаном та Вірменією. Аналітик не виключив, що ймовірними причинами нинішнього протистояння є віддалення Єревану від Москви, що посилилося останнім часом, і рішення Ніколи Пашиняна (прем’єр Вірменії – ред.) піти у «хрестовий похід» проти друзів Владіміра Путіна зі старого, дореволюційного керівництва. З іншого боку, для Баку нині сприятливий період для повернення під контроль території Нагірного Карабаху, яка хоч і є спірною та заселена великою кількістю етнічних вірмен, за нормами міжнародного права все ж належить Азербайджану.
У більш глобальному аспекті, головними причинами карабахського конфлікту Сергій Висоцький вважає політику СРСР з інкорпорації територій зі змішаним населенням у «тіла» національних республік.
«Така інкорпорація різноетнічних територій в одній союзній республіці, проводилася у період Сталіна й унеможливлювала виникнення на їхніх теренах національних рухів за незалежність. Фактично це заклало «бомби» уповільненої дії. Саме так виникла «карабахська бомба», коли етнічна за складом територія у 1921 році була включена до Азербайджанської РСР і сьогодні є міжнародно визнаною територією Азербайджану. Ця «бомба» спрацювала наприкінці 80-х років, на етапі розпаду СРСР. Москва зіграла дуже вирішальну роль у початку першої карабахської війни: Кремль провокував цей конфлікт як зі сторони Азербайджану, на який він тоді мав потужний вплив, так і з боку Вірменії, яка була і залишається державою-сателітом Росії через тісні економічні та військові зв’язки»
нардеп України VIII скликанняЕксперт переконаний, що Росія використовує усі локальні конфлікти на теренах колишнього СРСР для досягнення низки ключових цілей.
«По-перше, таким чином Москва ставить країни у залежність від своєї позиції арбітра і партнера-миротворця. В контексті суто карабахського конфлікту, Кремль намагається поставити Вірменію у залежність від своєї допомоги, зокрема військової, оскільки країна є членом ОДКБ і на її території розміщена російська військова база. І по-друге, Росія використовує такі локальні конфлікти для блокування сталого розвитку країн пострадянського простору. Проблема Нагірного Карабаху заважає як розвитку Азербайджану та його продуктивним міжнародним відносинам, так і розвитку Вірменії, як держави, яка могла б зіграти досить відчутну роль у регіоні, але зараз виступає фактично в ролі сателіта Росії, бо сподівається на допомогу Москви у вирішенні карабахського конфлікту. Тож доки зберігається сама імперська сутність Росії, цей імперський центр, Москва буде використовувати усі локальні конфлікти на пострадянському просторі для впливу і просування своєї позиції. Це ми спостерігаємо в Нагірному Карабасі, у Придністров’ї та в Україні – у вигляді нинішньої війни на Донбасі»
Сергій Висоцький не виключає, що проголошення незалежності Нагірного Карабаху, як це пропонує зробити прем’єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян, може запустити процес остаточного вирішення конфлікту. Аналітик прогнозує, що світова спільнота може не визнати і засудити такий суверенітет. Водночас, на його думку, це дозволить Вірменії принаймні розпочати прямі переговори з Азербайджаном і Туреччиною, за посередництвом Європи і США, а не просто спиратися на Росію, яка зацікавлена підігрівати конфлікт і впливати на обидві його сторони.
«Проголошення незалежності Нагірного Карабаху, може стати поштовхом для подальших перемовин. Наприклад, регіон отримав незалежність, відбулися якісь процедури і потім Карабах став автономною областю Азербайджану. Не факт, що це станеться швидко, з огляду на інтенсивність воєнного протистояння. Однак доки Вірменія має у партнерах Росію, а не цивілізований світ і не виходить на прямі перемовини з тими країнами, які можуть реально вплинути на регіон, наприклад з Туреччиною, прогресу не буде. Росія не зацікавлена у повному завершенні карабахського конфлікту»
Карабаський конфлікт – міжетнічний і воєнний конфлікт між Азербайджаном і Вірменією за контроль над Нагірним Карабахом. У 1988 році населена переважно вірменами Нагірно-Карабахська автономна область заявила про вихід з Азербайджанської РСР. У регіоні спалахнули сутички між вірменами й азербайджанцями, зафіксовано багато жертв. Після розпаду СРСР, міжетнічне протистояння перейшло у воєнне протистояння між незалежними Азербайджаном і Вірменією.
12 травня 1994 року сторони підписали «Угоду про безстрокове припинення вогню». Однак час від часу між державами виникали збройні сутички. 20% території Азербайджану досі перебувають під окупацією збройних сил Вірменії.
У ніч на 13 липня 2020 року на кордоні Вірменії й Азербайджану почалися активні бойові дії. Загинули 4 азербайджанських військових, ще 4 було поранено. Також повідомлялося про поранення двох вірменських поліцейських і трьох військових. Сторони звинуватили одне одного в початку агресивних дій.
27 вересня карабахський конфлікт спалахнув з новою силою. Вірменія й Азербайджан звинуватили одне одного в наступальних діях і ракетному обстрілі житлових кварталів в регіоні Арцах (нинішній Нагорний Карабах і прилеглих територіях).
Вірменія заявила про знищення трьох танків і гелікоптера Азербайджану та живої сили на лінії зіткнення з Нагірним Карабахом. Міноборони Азербайджану заявило про знищення 12 зенітних ракетних комплексів «Оса» ППО Вірменії. В результаті боїв постраждали «столиця» Нагірного Карабаху Степанакент й інші населені пункти. Повідомляється про 14 поранених і 12 загиблих, самопроголошений Нагірний Карабах заявив про 16 постраждалих цивільних і 100 військових. Вірменія, Азербайджан і Нагорний Карабах ввели воєнний стан і оголосили мобілізацію.
На тлі ескалації конфлікту, Туреччина оголосила про підтримку Азербайджану. США засудили загострення між Вірменією й Азербайджаном у Нагірному Карабасі та застерегли від втручання у конфлікт «зовнішніх сторін».
Тим часом прем’єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян заявив, що уряд країни в майбутньому може розглянути питання про визнання незалежності Нагірного Карабаху.
А російські військовослужбовці приватних компаній готові відправитися у Нагорний Карабах задля підтримки Вірменії у конфлікті з Азербайджаном.
Військовий експерт Олексій Арестович переконаний, що конфлікт у Нагірному Карабасі не вдасться вирішити швидко.
