Санкції ламають плани рф щодо розширення газовидобутку в Арктиці – ЗМІ
росія будує центр з виробництва зрідженого природного газу (ЗПГ) на півостровах Ямал і Гидан у Західному Сибіру, вкладаючи в нього мільярди. Це висловлює прагнення Москви наздогнати провідних світових постачальників: США, Австралію та Катар – як виробника та постачальника ЗПГ.
Завод, що прибув на Гиданський півострів у серпні цього року, є другим із трьох запланованих виробничих модулів для проєкту компанії «Новатэк» «Арктик СПГ 2». Виробнича потужність кожного модуля становить близько 6 млн. тонн ЗПГ на рік. Коли проєкт було запущено, графік передбачав, що з 2026 року з газового родовища під Гиданським півостровом у світі експортуватиметься близько 20 млн. тонн ЗПГ на рік.
Як повідомило в жовтні агентство Bloomberg, виробництво першого модуля на півострові Гидан, який мав бути введений в експлуатацію в 2024 році, тимчасово припинено. Усі проміжні сховища переповнені, а транспортних потужностей для доставки ЗПГ на ринки збуту не вистачає.
Шлях до ринків збуту не тільки довгий, але й важкий. Він веде від гирла Обі або на захід через арктичні окраїнні моря — Карське і Баренцеве, або на схід уздовж арктичного узбережжя рф до протоки Берінга, а звідти до Східної Азії. У кожному випадку доводиться долати від сотень до тисяч кілометрів морського шляху в складних умовах. Більшу частину року умови в арктичних водах вимагають суден найвищого льодового класу або навіть супроводу російських криголамів, що йдуть попереду.
Проте СПГ-танкери так званого класу Arc7, що відповідають цим умовам, нині в дефіциті у оператора «Арктик СПГ 2» компанії «Новатэк». Відповідно до вимоги, згідно з якою на кожну мегатонну виробничої потужності має припадати одне таке судно, було замовлено 21 танкер. Але це було в кращі часи, коли технологічна кооперація з країнами та компаніями, здатними виробляти ці вузькоспеціалізовані і відповідно дорогі судна, ще працювала. В умовах санкцій це вже не так. Зокрема, американські заходи, запроваджені з 2023 року та прямо спрямовані проти Arctic LNG 2, створюють проблеми для масштабного проєкту.
Перш за все планувалося, що перші шість одиниць Arc7 будуть побудовані безпосередньо південнокорейською суднобудівною компанією Hanwha Ocean, яка вже має досвід роботи в цьому секторі. Половину з них замовили російська судноплавна компанія «Совкомфлот», а половина — японська Mitsui OSK Lines (MOL). Ще п’ятнадцять суден мали бути побудовані на російській верфі «Зірка» під Владивостоком на березі Тихого океану із залученням технологічного досвіду та постачальників, наприклад, південнокорейських та французьких компаній.
Проте санкції, по-перше, не дозволили Совкомфлоту сплатити три замовлені судна. А по-друге, MOL збирається відмовитись від контракту на фрахт трьох танкерів Arc7. Це пов’язано з тим, що робота за контрактом на «Арктик СПГ 2» спричинить вторинні санкції.
Перші шість одиниць Arc7 повинні були забезпечити транспортування продукції з модуля 1, який був введений в експлуатацію в 2024 році. Через їхню відсутність партнери за проектом «Арктик СПГ 2» тепер не можуть виконати свої контракти на постачання. Партнерами є Новатек (частка 60%), а також Total Energies (Франція), CNPC, CNOOC (обидва – Китай) та Japan Arctic LNG (по 10%).
Згідно чартерній угоді з Новатеком, японська компанія MOL повинна буде виставити три своїх судна на продаж російському партнеру, якщо не зможе виконати свої зобов’язання з транспортування. Однак у цьому випадку вона потрапила б під американські санкції, які спрямовані проти будь-яких угод із Новатеком. Таким чином, у Новатек залишається тільки перспектива придбання п’ятнадцяти суден з російської верфі. Але навіть ця цифра зараз є суто теоретичною.
Без ключових західних технологій росія зможе добудувати суду лише з великою затримкою, якщо взагалі зможе. Найважливіші компоненти двох танкерів вже були встановлені до набрання чинності санкціями. Ці судна можуть бути введені в експлуатацію протягом кількох місяців. Ще три судна перебувають у стадії будівництва, хоча закупівля ключових компонентів стала невизначеною.
Що стосується експлуатації флоту Arc7, то тут також виникають питання про наявність запасних частин. Не всі оригінальне західне обладнання може бути просто замінене копіями з Китаю, наприклад. Це видно з прикладу танкера, який працює на «Ямал СПГ», іншому проекті Новатека.
У зв’язку з проблемами транспортування зрідженого газу, що виробляється на Гиданському півострові, Новатек змушений шукати екстрені рішення.
Влітку звичайні ЗПГ-танкери можуть бути задіяні протягом чотирьох місяців. Як тільки з’являться перші судна Arc7, вони зможуть транспортувати ЗПГ на плавучі перевантажувальні станції за кромкою льоду, які Новатек закупив та розмістив поблизу Мурманська та півострова Камчатка.
Але на ці дві так звані ПСГ (плавучі сховища) також поширюються санкції, а отже, такий спосіб роботи також проблематичний. Той, хто хоче залишатися в бізнесі зі США як міжнародний гравець або просто залежить від долара як платіжного засобу, навряд чи захоче мати там пришвартований танкер ЗПГ.
Концепція «тіньового флоту» суден, яка вже застосовується росією при експорті нафти, які, всупереч міжнародному морському праву, відключають свої індикатори положення, щоб таємно попрямувати в російські порти навантаження і таким чином обійти санкції, ймовірно, буде використана і в секторі ЗПГ цього літа. Принаймні на це є явні ознаки.
Але бізнес ЗПГ складніше. Транспортні судна дорожчі і складніші, ніж нафтові танкери, і до того ж їх набагато менше. За нещодавно опублікованим дослідженням Оксфордського інституту енергетичних досліджень, у світі експлуатується близько 9 тисяч нафтових танкерів і лише близько 800 ЗПГ-перевізників. Це полегшує виявлення «паршивих овець» та їх власників. А завдяки супутниковому спостереженню їх дії можна відстежувати дедалі ефективніше.
Таким чином, на даний момент ситуація для «Арктик СПГ 2» Новатека складається не найкращим чином. Однак компанія також успішно експлуатує проект «Ямал СПГ» на півострові Ямал, також у гирлі Обі, який був запущений у виробництво у 2017 році. Його потужність 17 млн. тонн на рік — майже така сама, як у «Арктик ЗПГ 2».
Поки що значна частина ямальського зрідженого природного газу надходить до ЄС. Проте нещодавно Брюссель дав зрозуміти, що принаймні посилюватиме заходи щодо реекспорту російського ЗПГ до третіх країн, що проходить через порти ЄС, зокрема, в Іспанії, Франції та Бельгії, і становить близько 20 відсотків від загального обсягу поставок. Цей реекспорт, зокрема, є предметом критики енергетичної політики ЄС щодо росії.
Аргумент полягає в тому, що росія більшою мірою залежить від Європи у сфері ЗПГ, ніж навпаки. Таким чином, у руках ЄС є важіль, який він використовує надто нерішуче.
Якщо Брюссель почне поступово перекривати кран московському ЗПГ слідом за трубопровідним газом, для «Ямал СПГ» настануть важкі часи. Не буде нестачі в природному газі, але бракуватиме потужностей для його транспортування з Арктики на цільові ринки, все ще відкриті для росії, за конкурентними цінами.
Раніше росія відклала запуск одного з найбільших своїх наукових проєктів – «Сибірського кільцевого джерела фотонів» (СКДФ).
Раніш ми писали, що держава-агресор потерпає від західних санкцій, проте все одно планує наступного року збільшувати виробництво дронів для атак по Україні.
⚡️⚡️⚡️Увесь інсайд та актуальна інформація на нашому Телеграм-каналі, а також бонуси та швидкі новини.