Рішення ОАЕ вийти з ОПЕК та ОПЕК+ — це не просто технічний крок.
Це сигнал про зміну правил гри на глобальному енергетичному ринку. Фактично, тут йдеться про відмову від системи квот, яка роками стримувала видобуток нафти в інтересах підтримки цін.
Вихід із угоди означає одне: ОАЕ отримують свободу нарощувати видобуток настільки, наскільки дозволяють їхні технічні можливості та економічні інтереси. Виникає очевидна логіка очікувань: більше нафти на ринку — більша пропозиція — тиск на зниження цін. У теорії усе працює саме так. Причому ефект не обмежується лише нафтою. Зниження нафтових котирувань зазвичай тягне за собою також здешевлення нафтопродуктів (бензин, дизель), опосередкований вплив на ціни газу, зниження витрат на логістику та виробництво, тощо. Тобто в ідеальному світі це виглядало б як хороша новина для споживачів і економік, залежних від імпорту енергоносіїв. Але є нюанс, і він перекреслює всю лінійну логіку: сьогодні ринок енергоносіїв — це не про баланс попиту і пропозиції. Це про баланс ризиків і страхів. І ці ризики зараз — максимальні.
По-перше, ескалація між США та Іраном. Будь-яке загострення в цьому регіоні автоматично закладає в ціну «премію за ризик». По-друге, Ормузька протока — ключова артерія світових поставок нафти. Її блокування або навіть часткове обмеження руху танкерів здатне миттєво скоротити пропозицію на ринку — незалежно від того, скільки нафти видобувають ОАЕ. По-третє, логістика. Дефіцит танкерів, зростання вартості страхування перевезень, зміна маршрутів — усе це збільшує кінцеву ціну бареля нафти для споживача. І ось тут виникає парадокс: ОАЕ можуть збільшувати видобуток, але світ може фізично не мати можливості швидко і дешево доставити цю нафту на ринок. В результаті маємо дві протилежно діючи сили: фундаментальний фактор (пропозиція) тисне ціни вниз, однак геополітичний фактор (ризики) штовхає ціни вгору. Допоки другий фактор домінує, ринок поводиться ірраціонально з точки зору класичної економіки.
Що це означає для цін на пальне? Насамперед, це висока волатильність: вони можуть як знизитися, так і зрости — і доволі різко. У короткостроковій перспективі ціна визначатиметься не рішенням ОАЕ, а новинами: якщо загострення, то ціни підуть вгору, якщо деескалація, то очікуємо швидке падіння. У середньостроковій перспективі (за відсутності великих конфліктів) ефект від збільшення видобутку все ж проявиться. Тоді можна очікувати поступового зниження цін. Варто також зазначити, що ринок нафти більше не є ринком ресурсів. Він став ринком очікувань! І тому ціна падає не тоді, коли збільшується видобуток, а тоді, коли зникає невизначеність. Поки ж невизначеність — головний драйвер, то будь-який прогноз — це не розрахунок, а сценарій розвитку подій.
Юрій Гаврилечко
