Що визначає політику Німеччини щодо війни рф проти України

Розмови про «діалог з народом Донбасу», що роками називали «руснявими наративами», весь час були німецькими наративами. Такі собі спроби замирити українців через оптику фондів ФРН. Те, що «народ Донбасу» ні на що не впливає, а росіяни не хочуть діалогів і поготів, німців не турбувало.

Тепер німці, оточені з усіх боків багнетами загальновизнаних і дуже неприємних фактів, шукають інші лазівки для замирення України. Наприклад, морозяться надавати необхідну військову допомогу. Офіційні відмовки то лайно собаче, але що ж є справжньою причиною такої русофілії?

Поширена версія про «історичну провину» Німеччини перед Росією це лайно собаче, таке ж саме, як і пояснення, чому до України досі не поставили танки Leopard. По-перше, Німеччина в 1941 напала не на Росію, а на СРСР. По-друге, на окупованій Україні німці також нищили не росіян.

Билися проти окупантів самі росіяни, але щойно хтось ставав на бік Німеччини, то одразу перетворювався на українця, литовця тощо. Коли ж за нацистів билися 100% росіяни, їх обережно називали громадянами СРСР. Ну і сьогодні винуватець тієї війни демонструє моральну вищість!

Тобто, казочка про історичну вину, це така побрехенька для лохів. Розводити конспірологію щодо зв'язку між німецькими та російськими елітами — так собі заняття, бо такий самий зв'язок був і з елітами інших країн, які, однак, мають сміливішу позицію і відчувають відповідальність.

Якщо ж глянути на жалюгідний стан німецької армії (скільки в них танків на ~80 млн громадян?), на роздуту «зелену енергетику», що попри славетні вітряки ґрунтується на дешевому російському газу, бажання еліт ФРН лишитися в добрих стосунках із Москвою стає дещо зрозумілішим.

Ну і до того ж, Німеччина — держава-імперіаліст, від капіталу якої залежить добра частина економіки ЄС і партнерів. Коли імперіаліст усвідомлює, що лишився без штанів, його подальші дії навряд чи розвиватимуться в руслі совісної відповідальності за допущені помилки.

Тобто, все до усрачки просто. Ковбаска на посаді федерального канцлера робить те, що й має робити будь-який песик на службі у великих грошей і владою над континентом. Німеччині як державі цікаво лише зберегти статус кво, якого вже давно не існує.

Німецький імперіалізм провалився й ризикує посипатися, як картковий будиночок. Не знаю, якими будуть політико-економічні наслідки, коли це врешті станеться. Однак я думаю, що берлінська богема точно втратить можливість для зручного позування й різко розвернеться проти всього того, за що так активно речекрякала раніше.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.