Спецслужби соціалістичної Німеччини захищали нацистів, які працювали в Освенцімі – Die Welt

22 травня 1944 року 37-річний доброволець СС у концтаборі «Аушвіц» Пауль Рідель підписав так звану «розписку про зобов’язання». В пункті №2 документу вказано: «Я зобов’язуюcь зберігати в повній таємниці всі заходи, які були проведені під час евакуації євреїв, в тому числі від моїх товаришів». А наступний пункт вимагав від підписанта використати «всі особисті якості і можливості працездатності для швидкого і негайного виконання цих заходів». Численні солдати СС, які скоювали злочини в «Аушвіці», підписали такі розписки.

Дані, опубліковані виданням Die Welt, свідчать про те, що нацисти, які працювали в Освенцімі, перебували під захистом спецслужб НДР. Поряд з Ріделем подібний документ підписали есесівці Август Білеш і Оскар Зібенайхер. В травні і червні нацистські табори смерті набрали найбільш жорстокий і кривавий темп своєї «роботи».

В період з 18 травня до 11 червня 1944 року сили СС вивезли в «Аушвіц» 437 тисяч угорських євреїв, з яких 320-370 тисяч були знищені в газових камерах одразу ж після прибуття. В таборі смерті бракувало рук. Тому комендатура «Аушвіца» викликала для скоєння масових убивств всіх доступних бійців СС. Рідель, Зібенайхер і Білеш проводили відбір і масове знищення в’язнів. До того вони виконували й інші завдання в таборі смерті. Але з цього моменту вони були напряму причетні до втілення Голокосту. Але після 1945 року троє колишніх есесівців змогли спокійно жити в соціалістичний НДР.

Дев’ятий відділ «Штазі», який відповідав за розслідування нацистських злочинів, вів проти них справи. Але соціалістичний режим так їх і не покарав. Зокрема, Білеш зміг уникнути покарання, тому що погодився стати шпигуном «Штазі». Всі ці деталі переховування злочинців Голокосту в НДР задокументував німецький історик Генрі Ляйде. Він стверджує, що в соціалістичній Німеччині єдиним критерієм, який був вирішальним у питанні обвинувачень, було те, чи був готовий злочинець безумовно підпорядковуватися комуністичній владі.

Щоправда, якщо злочини були надто жорстокими, щоб на них закривати очі, у «Штазі» все ж реагували. Приміром, так сталося у випадку з Гансом Анхальтом. Після 1945 року він спокійно жив у Тюрінгії і працював трактористом. Лише в 1951 році влада НДР вперше звернула увагу на те, що, будучи солдатом СС, Анхальт «вибивав в’язням золоті зуби» в Аушвіці. Але ще 10 років нацистського злочинця не чіпали. Проти нього висунули звинувачення лише в жовтні 1961-го.

«Під час моєї служби в концтаборі Аушвіц я не скоював злочинів. Принаймні, я не вважаю, що розстріл, вбивство, побиття і знущання над в’язнями концтабору Аушвіц – це злочини», - стверджував Анхальт на допиті 21 серпня 1963 року.

Його засудили до довічного ув’язнення. Але в НДР справа проти нього розглядалася дуже тихо і конфіденційно. Причина в тому, що соціалістичний режим якраз вів масштабну пропаганду проти ФРН, виставляючи демократичний захід як «фашистську» державу. Той факт, що на соціалістичному сході жили злочинці «Аушвіца», був не на руку режиму. Всього за період з 1949 до 1990 року в НДР було винесено лише 15 вироків злочинцям табору смерті. В двох випадках були виконані смертні вироки, трьох колишніх нацистів засудили до довічного ув’язнення, а решта були помилувані.

Раніше Британський фонд Phenomen Trust повідомив про намір побудувати в Берліні атракціон у вигляді Берлінської стіни. Нова стіна з 900 бетонних елементів оточить квартал біля Палацу кронпринців. Фонд Phenomen Trust планує побудувати її за одну ніч, як це зробили з оригінальною стіною в 1961 році. Квиток на атракціон буде коштувати від 15 до 45 євро. Влада Берліна наразі не дала офіційної згоди на будівництво стіни.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель прирівняла анексію Криму до поділу Німеччини на ФРН і НДР. Так канцлер відреагувала на заклики не піднімати питання Криму, щоб поліпшити відносини з Москвою.