Візит Дональда Трампа до Китаю варто розглядати як спробу перезавантажити двосторонні відносини між державами.
Це перезавантаження є стратегічно важливим та має глобальні перспективи.«За першої каденції Трампа Китай був зручним публічним конкурентом, про якого американський лідер згадував протягом чисельних промов. Цю ж політику він спробував забрати з собою у другу каденцію, однак реальність така, що «протиснути» КНР економічно не вдалося. Тепер і американське, і китайське керівництво намагаються зрозуміти, як їм співпрацювати у новій геополітичній реальності. Від формату «стримати будь-якою ціною» ми бачимо переход до «домовитись», що виглядає набагато більш раціональною та позитивною стратегією у довгостроковій перспективі. Курс на жорстке протистояння двох економіко-політичних гігантів був типовою трампівською логікою «ставити все на кон», що викликало занепокоєння у інших світових гравців. Зараз ми бачимо зниження градусу напруги. І це — перший крок до нормалізації світової, і без того вже дуже нестабільної, торгівлі.
Ця зустріч перш за все про економіку та безпеку, що можна зрозуміти зі складу присутніх від американської делегації. Розмовляти, вочевидь, хотіли про глобальні ринки, торгівлю, технологічний розвиток та світові безпекові питання. Геополітично у зоні інтересів двох держав знаходяться Близький Схід, Тайвань, індо-пакистанські відносини, тощо.
Чи будуть порушувати питання України? Максимально вірогідно, що так!
КНР зараз займає більш нейтральну позицію у питанні війни Росії та України. Так, Росія для Китаю — економічний партнер, а в умовах ізоляції РФ від Заходу Китай має чи не вирішальний голос у долі російської економіки. Східний економічний гігант вдало скористався можливістю, фактично загнавши Росію у пряму залежність від свого ринку. Але Китай у дипломатії займає виважену позицію закликів до миру та взаєморозуміння без прямої підтримки конкретної сторони. Для Трампа ж питання України є особистим проєктом: на обіцянках припинити війну він приходив до влади на другий термін, та й зараз не полишає спроби за будь-яку ціну всадити сторони за стіл перемовин. Проблема у тому, що доки «червоні лінії» України та Росії є прямо взаємовиключними, ця стратегія не може бути успішною.
Для США найбільш реалістичним сценарієм є не схилити Китай до прямої підтримки України, а утримати його на нейтральних та договороспроможних позиціях. Вашингтон та Пекін розглядають війну в Україні як безпекову загрозу та осередок глобальної нестабільності. Українцям не варто чекати, що припинення війни у нашому регіоні стане центральною темою зустрічі двох лідерів. Але можна бути впевненими, що у контексті глобальної безпеки питання України все ж буде обговорюватися.
Україні не треба розраховувати на швидке та прямолінійне вирішення проблеми війни чи радикальну зміну позицій сторін. Але якщо такими зустрічами вдасться загасити хоча б окремі осередки глобальної нестабільності — це, побічно, допоможе Україні, дозволивши світовим державам сконцентрувати фокус уваги на ній.
Дональд Трамп та Сі Цзіньпін — два прагматики. Не варто очікувати від них ідеологічно заряджених промов та прямих закликів до підтримки. Ми побачимо стримані заяви про співробітництво, партнерство та взаєморозуміння. Але, як і годиться справжнім прагматикам, за цими заявами будуть стояти хоч і обережні, але реалістичні плани та дії.
Максим Гончаренко
