Порівнювати Данію та Венесуелу досить складно, адже Венесуела — це режим «парія», політична система, яку значна частина світу не визнала не те що демократичною, а навіть легітимною.
Діяти проти Венесуели набагато безпечніше, легше і швидше, ніж проти визнаної європейської держави, яка до того ж перебуває зі Сполученими Штатами у союзних відносинах.
По суті, зараз діяти проти Гренландії — це стріляти собі в ногу. Бо якщо Трамп так ставиться до союзників, то на що може розраховувати Тайвань? На що може розраховувати будь-хто інший з європейців? Не варто навіть говорити, на що може розраховувати Ізраїль або Україна, яка фактично немає офіційних та союзних відносин зі Сполученими Штатами.
На мій погляд, у цьому випадку не варто думати, що Трамп буде готовий до радикальних дій проти Гренландії на рівні з Венесуелою. Поки що ці погрози на тлі Венесуели — це посилення попереднього наративу, що, мовляв, вони мають викинути китайські компанії, заборонити рух російським судам, російським інвестиціям, натомість мають дати більше простору і безкоштовний доступ американським військовим, мають вкладатися в оборонку та слухатися американців.
Фактично це посилення попереднього економічного та політичного тиску. Просто за нових умов таке посилення виглядає загрозливим. Дійсно, тепер всі переймаються, посилюються дискусії: буде щось з Гренландією чи ні. Тому це просто новий козир у колоді «трампівських карт», які й раніше в нього були.
Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма», директор програми «Північна Америка».
