Звіт Сенату США, на який посилається Bloomberg, показує, що більшість коштів — близько $32 млн — були перераховані урядам п’яти держав: Екваторіальної Гвінеї, Сальвадору, Палау, Есватіні та Руанди. Найдорожчою виявилася депортація до Руанди: семеро людей, а витрати — понад $1 млн на особу.
У документі наводяться й індивідуальні випадки: громадянина Мексики вислали до Південного Судану за $91 тис., а потім повторно повернули його до Мексики. Громадянина Ямайки відправили до Есватіні за понад $181 тис., хоча був наказ про його повернення на батьківщину, а згодом США оплатили його транспортування знову.
У звіті зазначається, що Білий дім обґрунтовував політику депортацій необхідністю видворення нелегальних злочинців, яких рідні країни відмовлялися приймати. Водночас правозахисники критикували програму, заявляючи про високі ризики для законослухняних мігрантів. Один із посадовців у приватній розмові з сенатом назвав програму «дорогим стримувальним механізмом і засобом тиску на мігрантів», щоб відмовити їх від подання заяв на притулок.
Авторами звіту також звернуто увагу, що Державний департамент США не залучає зовнішніх аудиторів для контролю використання коштів, які переказують іноземним урядам. Це підкреслює проблеми прозорості та ефективності витрат у рамках політики депортацій часів адміністрації Трампа.