У Йорданії дослідили масову могилу жертв давньої чуми
У Йорданії виявили масове поховання часів Юстиніанової чуми. Вчені змогли підтвердити, що люди там загинули під час великого спалаху хвороби у VI столітті. Дослідження показало не лише причини смерті, а й життя людей у той період. Про це повідомляє Science Daily.
У місті Джераш науковці дослідили масове поховання, яке датується часами Юстиніанової чуми — однієї з наймасштабніших пандемій раннього Середньовіччя. Саме ця хвороба у 541 році вразила території Візантійської імперії та спричинила масову загибель людей.
Роботу провела команда з Університету Південної Флориди під керівництвом дослідника Рейса Х. Ю. Цзяна. У дослідженні брали участь антропологи, молекулярні медики та історики, які намагалися відтворити не лише саму хворобу, а й життя людей, що стали її жертвами. Раніше вчені вже знаходили сліди бубонної чуми, збудником якої є бактерія Yersinia pestis, але саме в Джераші вперше вдалося підтвердити її присутність одночасно генетично та археологічно. Це дало змогу точніше зрозуміти масштаб катастрофи.
За словами дослідників, у похованні виявили сотні тіл, які були поховані дуже швидко і без звичних ритуалів. Людей буквально скидали в спільну яму, іноді поверх уламків кераміки, що свідчить про надзвичайний рівень кризи в місті. «Ми хотіли вийти за межі ідентифікації патогену та зосередитися на людях, на яких він вплинув», — пояснив керівник дослідження. За його словами, важливо було зрозуміти не лише саму хворобу, а й те, як вона змінювала життя міста.
Аналіз ДНК показав ще одну деталь: серед похованих були люди, які вели досить мобільний спосіб життя і часто подорожували регіоном. Але під час епідемії вони опинилися в одному місці, що вказує на різке соціальне стискання суспільства в умовах катастрофи. Вчені зазначають, що густі міста, активні переміщення людей і зміни довкілля тоді сприяли поширенню інфекцій так само, як це відбувається і в сучасному світі. Саме тому дослідження давніх епідемій допомагає краще розуміти нинішні ризики.
Результати роботи опубліковані в журналі Journal of Archaeological Science. Дослідники наголошують, що поєднання біології та археології дозволяє побачити пандемії не як абстрактні події, а як реальні людські трагедії. «Ми можемо побачити, як хвороба впливала на реальних людей у їхньому соціальному та екологічному контексті», — зазначили автори дослідження.
Археологи в Єгипті виявили фрагмент давньої статуї фараона Рамзеса II, якого деякі дослідники пов’язують із правителем, згаданим у біблійній історії про пророка Мойсея.
