Українські молюски захопили Великі озера Північної Америки
Молюски, які походять із басейну Дніпра та Чорного моря, за останні десятиліття перетворилися на одну з найбільших екологічних проблем у США та Канаді. Потрапивши до Великих озер, вони почали масово розмножуватися, забивати труби, пошкоджувати інфраструктуру та витісняти місцеві види.
Фахівці кажуть, що разом із молюсками до Північної Америки потрапили й кілька видів риб із чорноморського басейну. Деякі з них уже вважаються одними з найуспішніших інвазивних видів на континенті.
Про історію поширення дрейсен розповіла іхтіологиня, завідувачка відділу фауни та систематики хребетних Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України Юлія Куцоконь. За її словами, до Північної Америки потрапили щонайменше два види дрейсен — поліморфна, або річкова, та бузька. Їхньою батьківщиною є басейн Чорного моря, зокрема пониззя Дніпра.
Науковці вважають, що молюски потрапили до Великих озер ще у XIX столітті разом із баластними водами морських суден. Саме цей спосіб і сьогодні вважається одним із головних шляхів поширення водних інвазивних видів у світі. «Генетично доведено було, що вони саме із пониззя Дніпра з баластними водами поширились у Великі північноамериканські озера», — зазначила Юлія Куцоконь.
Чому дрейсени стали великою проблемою
Дрейсени — це невеликі прісноводні двостулкові молюски, які зовні нагадують мідії. Вони живуть великими колоніями та прикріплюються практично до будь-якої твердої поверхні — каміння, труб, мостів, гідротехнічних споруд, суден і навіть інших молюсків. Кожна дрейсена здатна профільтрувати до 10 літрів води за добу. Завдяки цьому вода стає прозорішою, а самі молюски можуть бути показником її чистоти.
Однак саме масове розмноження і стало головною проблемою. На одному квадратному метрі може жити до 10 тисяч особин. Вони швидко утворюють щільні колонії, які буквально обліплюють усе навколо. Через це дрейсени забивають водозабірні труби електростанцій і підприємств, порушують роботу насосів, гідротехнічних споруд та систем водопостачання. Крім того, вони осідають на корпусах суден, через що зростають витрати на їх обслуговування. За оцінками американських дослідників, боротьба з дрейсенами та усунення наслідків їхнього поширення вже коштували США і Канаді мільярди доларів.
Страждає не лише інфраструктура
Проблеми виникають не тільки через пошкодження обладнання. Дрейсени активно витісняють місцевих молюсків, які не можуть конкурувати з ними за їжу та місце існування. Через це змінюється склад цілих водних екосистем.
Коли молюски очищають воду від дрібних організмів, це впливає на весь харчовий ланцюг. Менше корму отримують місцеві види риб, змінюється кількість водоростей, а деякі природні процеси починають працювати зовсім інакше. Саме тому дрейсен сьогодні вважають одним із найнебезпечніших інвазивних видів у Північній Америці.
Не лише молюски
За словами Юлії Куцоконь, до США потрапили й інші мешканці басейну Чорного моря. Серед них — бичок-кругляк, бичок-цуцик і йорж звичайний.
Найбільше уваги науковці приділяють саме бичку-кругляку. Він дуже швидко освоїв нові водойми, активно розмножується та витісняє місцеві види риб. Генетичні дослідження показали, що одним із джерел його поширення став район Дніпровсько-Бузького лиману поблизу Херсона, а також нижня течія Дунаю. Сьогодні бичок-кругляк вважається одним із найуспішніших інвазивних хребетних видів у Великих озерах.
Чому інвазивні види становлять загрозу
Науковці пояснюють, що інвазивними називають рослини чи тварин, які потрапляють до нового середовища, де не мають природних ворогів. Через це вони швидко збільшують свою чисельність і починають витісняти місцеві види. Саме така ситуація сталася з дрейсенами та деякими чорноморськими рибами у Великих озерах.
Фахівці наголошують, що запобігти появі нових інвазивних видів значно простіше, ніж потім роками боротися з їхніми наслідками. Саме тому сьогодні в багатьох країнах світу особливу увагу приділяють контролю баластних вод суден, через які водні організми найчастіше потрапляють на інші континенти. Про це повідомила “Телеграфу” завідувачка відділу фауни та систематики хребетних Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, іхтіологиня Юлія Куцоконь.
