Другий понеділок цього року. Як і завжди, я розбираю три новини минулого тижня, які мене найбільше зачепили.
Минулого тижня стрічку обійшло фото: новопризначений керівник Офісу президента Кирило Буданов сидить за столом разом із заступницею голови ОП Іриною Мудрою та народним депутатом Денисом Масловим. Після зустрічі Мудра офіційно пише, що мала «конструктивну й фахову розмову» з Будановим, а Маслов — кандидат на посаду міністра юстиції, з яким «домовилися про спільну роботу та координацію дій».
Чесно кажучи, мене тут дивує не стільки сам факт зустрічі, скільки те, що майже ніхто не ставить очевидне запитання: з якого моменту керівник Офісу президента в нас офіційно проводить співбесіди з майбутніми міністрами й «домовляється», як працюватиме міністерство? Раніше такі речі теж відбувалися, але хоча б залишалися в кулуарах. Тепер це подається як щось абсолютно нормальне — з фото, постами й публічними формулюваннями.
Формально в Україні є прем’єр, уряд, профільні комітети, парламент. Фактично ми бачимо, що ключові кадрові розмови проходять у кабінеті керівника Офісу президента, а потім оформлюються як звичайна процедура призначення. Це виглядає не просто як «політична практика», а як демонстрація того, де насправді зосереджена влада. Про парламентсько-президентську республіку в нас як не чули, так і не чутно.
У цей самий час президент вносить до Верховної Ради подання про звільнення Василя Малюка з посади голови СБУ. Оцінити це рішення однозначно складно, але одне зрозуміло точно: Малюк точно не був найгіршим керівником СБУ. Одна лише операція «Павутина», після якої росія досі не може повністю відновити стратегічну авіацію, багато про що говорить.
На цьому фоні його відставка виглядає радше як елемент великої передвиборчої мозаїки, ніж як кадрове рішення в інтересах України. Особливо в момент, коли війна триває, а людей, які організовували успішні спецоперації, прибирають із системи. Поки що все це схоже на ще більшу концентрацію влади на Банковій — хоча після Єрмака, здавалося б, куди вже більше. І тут неминуче виникає питання: чи почне хтось коли-небудь реально дотримуватися Конституції? Я розумію, що наш гарант свого часу сказав, що Конституція «поставлена на паузу», але не до такої ж міри.
Дональд Трамп цього тижня теж не сидів осторонь і продовжив бити по росії — і напряму, через Венесуелу, і опосередковано, через нафту й санкції.
Операція Absolute Resolve закінчилася тим, що Мадуро в кайданках опинився у США, а Вашингтон фактично взяв під контроль значну частину венесуельської нафти й доходів від неї. Трамп підписав надзвичайний указ, щоб «захистити» мільярди доларів венесуельських нафтових грошей від кредиторів і залишити їх під контролем США, паралельно готуючись виводити на ринок додаткові обсяги нафти.
На ринку це означає одне: ще більше нафти в уже й так перенасиченому світі. Для москви це погана новина: бюджет росії тримається на нафті й газі, і кожен зайвий барель у системі б’є по її доходах.
Паралельно Трамп дає «зелене світло» пакету санкцій, який може реально змінити правила гри для росії. Йдеться про жорсткі вторинні санкції проти країн та компаній, які й далі купують російську нафту й газ в обхід обмежень. Якщо це запрацює не тільки на папері, удар отримає не лише російський бюджет, а й уся тіньова схема, на якій москва зараз тримається.
Україні при всьому цьому не варто надто радіти, навіть якщо всі ці кроки дуже відчутно б’ють по москві. По-перше, Трамп робить це не з любові до України, а в інтересах США — контролю над ринками, тиску на інших гравців і посилення власної переговорної позиції. По-друге, відповідь на такий тиск прилітає не по Вашингтону, а по нашій території: санкційні рішення ухвалюють там, а масовані обстріли й відключення світла отримує Україна.
Дослідники Стенфорду представили модель SleepFM, яка здатна проаналізувати записи з однієї ночі сну й спрогнозувати ризик більш ніж сотні захворювань.
Її натренували на сотнях тисяч годин даних від десятків тисяч людей: мозок, серце, дихання, рухи — усе те, що зазвичай сумлінно записують у лабораторіях сну й потім стискають до кількох рядків у медичному висновку.
Модель пішла далі. Вона навчилася пов’язувати нічні сигнали з тим, що відбувалося з людиною потім — за багато років, за її медичними картками. У результаті виявилося, що за даними однієї ночі сну можна з непоганою точністю передбачити ризик понад ста станів: від деменції, інфарктів і інсультів до хронічних хвороб нирок та ускладнень вагітності. Для частини з них точність прогнозу доходить до дуже високих показників. Звучить як щось між медичною революцією і перевіркою на міцність наших нервів: одну ніч ти спиш під датчиками — а потім отримуєш натяк, з чим можеш зіткнутися через десять–п’ятнадцять років.
На цьому з мене на сьогодні все. Продовження буде вже наступного тижня.
Понеділок почався — і це вже добрий знак.
Галина Хейло
