Третій понеділок цього року.
Як завжди, беру три новини минулого тижня, які здалися мені справді важливими. І почати доводиться з корупції — знову.
Минулого тижня ми побачили одразу два сюжети. Перший — історія з Юлією Тимошенко, підкупом депутатів і стендапом судді Дубаса, після якого засідання суду обговорювали більше, ніж саму справу. Суми там не виглядають космічними на фоні всього, що ми вже чули за ці роки, але сам факт того, що це взагалі відбувається, уже достатньо промовистий.
Другий епізод справді шокує. Інтерв’ю Сергія Ваганяна Бориславу Березі — це розповідь людини, яка прямо називає себе «дійною коровою» для системи. Він детально описує, як його «доїла» СБУ, як йому погрожували, як, за його словами, йому телефонував особисто Володимир Зеленський, скільки грошей він носив Баканову й Наумову. І все це нібито підтверджено відео- та аудіоматеріалами, документами.
Кожен раз, коли здається, що дно вже пробите, знизу знову стукають. І мені стає незрозуміло, від чого відштовхуватися. На мою думку, ситуація дійшла до того рівня, коли змінювати потрібно всіх: президента, Верховну Раду, Кабінет Міністрів, керівництво й верхівки всіх силових та контролюючих органів. Усі ці вертикалі грошей і персональних потоків настільки вросли в державу, що точкові чистки не працюють.
Єдине рішення, яке я зараз бачу, — повний перезапуск і тотальна перевірка. Поліграф мають пройти всі, хто має стосунок до великих рішень і великих грошей. І робити це повинні не «свої» спеціалісти, яких можна купити, а комісія з іноземних експертів, не зав’язаних на наших внутрішніх домовленостях.
Як при всьому цьому Україна ще тримається й продовжує функціонувати — окреме велике питання. Це інакше ніж чудом не назвеш.
Ще один сюжет минулого тижня — публічна перепалка між президентом і мером столиці.
Володимир Зеленський фактично поклав відповідальність за енергетичний колапс у Києві на Віталія Кличка: мовляв, місто не було належним чином підготовлене до атак по енергосистемі і неналежним чином реагує на атаки. Сам Кличко, у відповідь заявив, що подібні виступи президента просто знецінюють працю тисяч людей, які 24/7 ремонтують інфраструктуру й тримають місто на плаву. І тут я з Кличком згодна.
Київ не винен у тому, що росія б’є по енергосистемі. Як і не мер столиці розміновував Чонгар і «здавав» південь у перші дні великої війни. Якщо згадати історію з СБУ, про яку йшлося в першій новині, то стає ще більш дивно: за провали початку війни ніхто реально не відповів, але винним у проблемах зі світлом раптом виявляється мер, у місті якого щодня падають ракети й дрони.
Не варто й забувати, що колишній міністр енергетики фігурує у «плівках Міндіча». Так само ми не бачимо жодних претензій у пана президента до пана Шмигаля, якого цього тижня було призначено міністром енергетики, а пан Галущенко, попередній міністр енергетики й фігурант «плівок Міндіча», працював у його уряді, коли Шмигаль був прем’єром.
Окрема історія — особистий рівень. За майже 4 роки війни Зеленський так і не знайшов часу зустрітися з мером власної столиці. Цього тижня він спокійно знаходить час на розмови й фото зі Стерненком, Притулою та іншими публічними фігурами, але не сідає за стіл із людиною, яка відповідає за багатомільйонне місто в умовах постійних обстрілів.
Коли в Нью-Йорку обрали нового мера, Трамп, попри протилежні погляди, зустрівся з ним одразу — бо так працює нормальна політика: у президента й мера мегаполіса можуть бути різні позиції, але вони мусять говорити одне з одним, а не з’ясовувати стосунки через відеозвернення.
Спроба «списати» енергетичний хаос на одного Кличка виглядає не як відповідальне лідерство, а як бажання знайти зручного винного замість розмови про системні провали й про те, хто за що насправді відповідає.
Третє, про що мені хочеться сказати цього тижня, — це безпритульні собаки й коти.
Я - людина, яка обожнює тварин. У мене вдома двоє котів і собака, усі — з притулку. Якби могла, забрала б ще.
І кожен раз, коли бачу відео чи фото, як у цей шаленний мороз собаки лежать у заметах, тремтять від холоду й просто чекають, що хтось їх помітить, — у мене реально очі на мокрому місці.
Тому я страшенно вдячна людям і бізнесам, які в цей момент не відвертаються. В мережі багато фото, де водії автобусів пускають погрітися самотніх собак. Мережі «Єва» й «Аврора» відкрито сказали, що собаки можуть у них грітися. Стрічка повна фотографій псів, які лежать у проходах, біля полиць, відтаюють від морозу. Це елементарний жест, але саме він показує, що таке нормальна людяність.
На цьому фоні дуже контрастно виглядає позиція АТБ, де не пускають собак — ні безпритульних, ні домашніх. Посилаються на правила, інструкції, «такі норми». І тут одразу згадується недавня історія з нашим захисником з ампутованими руками й ногами: йому відмовили в оформленні картки в ПриватБанку, бо за правилами клієнт має сфотографуватися, тримаючи картку в руках. Рук немає — значить, і картки не буде. Формально — усе «за інструкцією». По-людськи — ганьба.
Людяність має бути вище будь-яких внутрішніх правил і папірців. Завжди. І щодо тварин, і щодо людей.
І дуже хочеться закінчити цю тему хоч чимось світлим. На цьому тижні з’явилася новина: у талліннському притулку для тварин не залишилося жодної собаки чи кота — усіх розібрали по домівках. Від таких новин справді стає трохи тепліше, навіть у такий мороз.
На цьому з мене на сьогодні все. Продовження буде вже наступного тижня.
Понеділок почався — і це вже добрий знак.
