Це вже 15 понеділок цього року.
Угорщина вчора зробила свій вибір, і це той випадок, коли за національними виборами уважно стежили далеко за межами самої країни, бо від їхнього результату залежить не лише внутрішня політика Будапешта, а й баланс сил у всьому Євросоюзі.
За попередніми даними, дуже впевнену перемогу здобула партія Петера Мадяра «Tisza», що не може не радувати.
Те, що відбувалося напередодні голосування, виглядало, м’яко кажучи, нетипово навіть для сучасної політики. До Будапешта приїжджав віцепрезидент США Джей Ді Венс, який відкрито агітував голосувати за Віктора Орбана і навіть під час своїх виступів вмикав телефонний дзвінок із Дональдом Трампом, де той також закликав підтримати чинного прем’єра. Але, на щастя, це оказало інший вплив. Після візиту Джей Ді Венса, за даними опитувань, рейтинг Орбана почав ще більше знижуватися.
На цьому втручання не завершилося: до Угорщини приїжджали й інші європейські політики, зокрема прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо та прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш, які також демонстрували підтримку Орбану. І чи варто окремо говорити про безпрецедентну підтримку Орбана з боку росії.
За кілька днів до голосування опитування показували, що партія Петера Мадяра «Tisza» випереджає партію Орбана «Fidesz» на кілька відсоткових пунктів, а деякі прогнози навіть допускали для його команди можливість отримати конституційну більшість. Тобто вперше за багато років Орбан підійшов до виборів без відчуття гарантованої перемоги. І зараз ми вже бачимо, що ці прогнози відповідали дійсності.
Але надто радіти цим результатам поки що не варто. Так, для України це великий шанс на покращення відносин і на розблокування рішень, зокрема програм підтримки ЄС обсягом у десятки мільярдів євро. Водночас не варто забувати, що партія Орбана програла партійні списки, але значна частина депутатів обирається в одномандатних округах, і остаточний баланс сил ми побачимо лише за результатами повних підрахунків. І також варто пам’ятати, що Петер Мадяр — виходець із системи Орбана, і їхні підходи не є кардинально протилежними.
Крім того, важливо не лише отримати результат, а й зуміти його захистити. З огляду на те, що такий сценарій був прогнозований, не можна виключати спроб вплинути на підрахунок голосів або дестабілізувати ситуацію. Саме тому найближчі дні будуть не менш важливими, ніж сам день голосування.
І попри все це, варто віддати належне угорському суспільству. Безпрецедентно висока явка показала, що вибір зроблено свідомо, і що Орбан не дорівнює угорський народ.
А поки Європа визначається зі своїм майбутнім, у світі паралельно розгортається ситуація, від якої залежить вже не політичний баланс, а те, чи не почнеться Третя світова війна.
Історія навколо Ізраїлю, Ірану, США та Ормузької протоки цього тижня дійшла до точки, коли всі вже чекали не нових заяв, а нових ударів. Дональд Трамп прямо пригрозив знищити всю іранську цивілізацію і поставив Тегерану дедлайн: до вечора вівторка, 7 квітня, Іран мав відкрити Ормузьку протоку, інакше США погрожували ударами по критичній інфраструктурі.
Однак у останній момент сценарій змінився. 7 квітня, буквально за кілька годин до завершення цього дедлайну, Трамп погодився на двотижневе припинення вогню. Посередником у цій паузі виступив прем’єр-міністр Пакистану Шехбаз Шариф, а саму паузу сторони подали як шанс перейти від погроз до переговорів.
Напруження навколо Ормузької протоки нікуди не зникло, але після рішення відкласти удари ситуація перейшла в режим контрольованої паузи. Судноплавство через протоку не зупинилося, однак ризики залишаються високими, і саме це тримає ринки в напрузі. Ціни на нафту спочатку різко пішли вгору, а разом із ними зросли і ціни на бензин, після чого на фоні паузи почали частково стабілізуватися, але про повну передбачуваність поки не йдеться.
Що стосується переговорів, то делегації США та Ірану вже зустрічалися, і ці переговори тривали 21 годину, але завершилися без будь-якої угоди.
Серед ключових розбіжностей залишаються ядерна програма Ірану, контроль над Ормузькою протокою та вимоги Тегерана щодо компенсацій, які виглядають неприйнятними для Вашингтона.
Саме тому нинішня пауза виглядає не розв’язанням, а лише відтермінуванням. І головне питання зараз — чи стане вона початком реальних домовленостей, чи просто паузою перед новим витком напруження.
Цього тижня була історія, яка викликає відверту відразу і роздратування.
Народний депутат Володимир Ар’єв звернувся із депутатським запитом до ДБР та Київської школи економіки щодо доходів прем’єр-міністра. У декларації Юлії Свириденко вказано понад три мільйони гривень, отриманих від Київської школи економіки. Для України це дуже великі гроші, особливо якщо згадати, як самі викладачі постійно говорять про рівень зарплат у сфері освіти.
У запиті було поставлено конкретне питання: скільки саме годин лекцій було проведено за ці кошти. Київська школа економіки відмовилася надавати цю інформацію.
І тут виникає просте питання. Якщо все прозоро і немає жодних проблем — чому не дати відповідь? Йдеться не про приватну особу, а про прем’єр-міністра України, вимоги до якого щодо прозорості підвищені.
І на цьому фоні виникає інше питання. Чому, коли йдеться про публічну відповідальність, у нас це постійно зависає в повітрі? Пана Пронина, керівника Державної служби фінансового моніторингу України, неодноразово викликали на засідання тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для надання пояснень, але він раз за разом не з’являвся: то відпустка, то лікарняний, то просто відсутність без пояснень. Пана Милованова, голову наглядової ради «Укроборонпрому», також викликали на засідання цієї ж комісії, і замість участі він відповів публічно у Facebook, використовуючи нецензурний мат.
Ви можете уявити собі таку ситуацію в Конгресі США? Щоб людину офіційно викликали, а вона просто не з’являлася раз за разом? Або щоб відповіддю на офіційний виклик був мат у соцмережах? У Брюсселі, в європейських інституціях — це взагалі можливо уявити?
Ми багато говоримо про євроінтеграцію, про відповідність стандартам ЄС, про виконання вимог. Але є базова річ, без якої все інше виглядає формальністю — це прозорість, відповідальність і повага до людей. І поки саме цього не вистачає, усі інші кроки виглядають неповними.
Але… Понеділок почався — і це вже добрий знак.
