Ура, понеділок! Сьогодні 39-й понеділок року.
22 вересня на полях Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку відбулася зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом. Президенти обговорили можливе енергетичне перемир’я, кроки для деескалації, зимовий пакет протиповітряної оборони та виробництво в Україні перехоплювачів для Patriot. Після зустрічі українська й американська переговорні групи продовжили розмову, а команда Трампа взяла кілька тижнів на контакти з росією та іншими партнерами. Зеленський сказав, що готового письмового плану завершення війни він не бачив.
Чи приведе ця зустріч до миру, я не знаю. Попередні розмови й домовленості не зупинили війну, а Україна й далі живе під російськими обстрілами. На цьому тлі обіцянки про майбутні контакти звучать непереконливо. Ще важче вірити в результат, коли дивишся на склад української переговорної групи.
Рустем Умєров є на записах у справі «Мідас»: у розмовах із Тимуром Міндічем ішлося, зокрема, про оборонні закупівлі та бронежилети. Кирило Буданов фігурує в матеріалах справи Ірини Мудрої. В одному з оприлюднених фрагментів Мудра розповідає, що отримала 50 тисяч доларів «за доручення» від чоловіка, якого називає «Кирилом Олексійовичем»; в іншому протоколі цієї справи прямо зазначена участь Буданова в розмові. Ім’я Давида Арахамії теж постійно з’являється в історіях, що стосуються влади та антикорупційних органів. Зокрема, за даними журналістів «Української правди», він погрожував керівникам НАБУ і САП можливими підозрами та намагався захистити генерального прокурора Руслана Кравченка. Саме ці люди мають говорити від імені України про мир.
Претензії є і до самого Зеленського. Про загрозу великого вторгнення попереджали за кілька місяців, але президент заспокоював українців і обіцяв, що у травні, як завжди, будуть сонце, вихідні та шашлики. Потім він пояснював, що завчасне попередження могло спричинити паніку й економічні втрати. Паніка й економічні втрати все одно сталися, тільки разом із людськими жертвами та неготовністю країни до війни. Влада не оголосила загальної мобілізації до вторгнення, а вже в перші години російські війська стрімко просувалися на півдні. Хто відповідальний за розмінування Чонгара і непідірвані мости, через які окупанти швидко пройшли на Херсонщину? ДБР розслідує обставини оборони півдня, але суспільство досі не почуло відповіді, хто ухвалював рішення і хто за них відповідатиме.
Тепер, коли корупційні скандали навколо людей із владного оточення не припиняються, а виникають знову й знову, висновок напрошується жорсткий: країною керують ті, хто загруз у корупційних історіях. Зеленський не пішов у відставку, нічого не змінив і в більшості випадків робить вигляд, що нічого не відбувається.
В інтерв’ю The Wall Street Journal Зеленський сказав, що після війни й завершення президентства хоче жити в Україні, ходити її вулицями й не стикатися з ненавистю людей. Я дуже сумніваюся, що це йому вдасться.
Військові, які вже повернулися з фронту і ще повертатимуться, привезуть із собою не лише спогади про війну. Багато хто втратив здоров’я, пережив загибель побратимів і близьких, має тяжкі психологічні травми; у когось не витримала або загибла сім’я. Побачивши країну, якою керують люди, що постійно опиняються в корупційних скандалах, вони можуть відчути, що воювали зовсім не за ту Україну, якою вона стала. Тоді навряд чи Зеленський зможе спокійно ходити Україною, і, найімовірніше, він та його оточення це розуміють. Чи справді вони хочуть домовитися про мир, чи лише створюють для людей видимість переговорів - це питання сьогодні стоїть дуже гостро для мене.
Тему довіри до людей при владі продовжує історія колишнього генерального прокурора Руслана Кравченка. Він виїхав з України у п’ятиденне відрядження до Парижа й після його завершення не повернувся. Журналісти знайшли його у Відні, де він зареєструвався разом із дружиною. Згодом Кравченко звільнився і з органів прокуратури. Та важлива тут не лише його втеча з країни, а й те, що відбулося перед нею: за кілька годин до виїзду він заявив, що підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу.
Пізніше Офіс генпрокурора заперечив, що така підозра була. Тепер Кравченко може використати цю історію, щоб представляти себе жертвою політичного переслідування в Україні й просити притулку у Відні.
Довкола його переїзду з’явилися й інші повідомлення. Я читала, що житло Кравченкові нібито надав Дмитро Фірташ. Якщо це правда, постає запитання, чиї інтереси представляв Кравченко, коли був генеральним прокурором. Так само шириться інформація, що Олег Татаров їздив до Відня домовлятися з Кравченком про подальші дії та інформацію, якою той може володіти. Ці відомості не підтверджені, проте в поєднанні з рештою подій вони лише посилюють підозри й недовіру до людей, які мали б захищати закон.
Скандали в Офісі генпрокурора не припиняються. Після операції «Карфаген», у межах якої НАБУ і САП викрили ймовірну злочинну групу, пов’язану з прикриттям шахрайських кол-центрів, кілька прокурорів втратили посади. Серед них перша заступниця генпрокурора Марія Вдовиченко, Вікторія Дидич і Максим Штомпель. Одним з головних фігурантів справи є Сергій Кропива, колишній заступник начальника департаменту Офісу генпрокурора. Я вже писала й про зв’язки працівників прокуратури з росією. Усе це не схоже на поодинокі збої в роботі установи: орган, який повинен боротися зі злочинністю, сам опинився в центрі розслідування про злочинні схеми та їхнє прикриття.
Генеральна прокуратура утримується коштом державного бюджету, тобто наших із вами податків. Ми фінансуємо орган, який замість боротьби зі злочинами сам перетворився на дах для злочинності. У нинішньому вигляді Україні така прокуратура не потрібна. Її треба переформатувати й зробити дієвим державним органом, який справді захищає закон і потрібен країні.
Запитання до роботи державних органів постали і в історії з конкурсом АРМА на управителя корпоративних прав IDS Ukraine. До групи входять виробники води «Моршинська», «Миргородська» та «Аляска». Корпоративні права, пов’язані з російським бізнесменом Михайлом Фрідманом, суд заарештував і передав АРМА. Агентство має обрати управителя, який збереже актив і працюватиме з ним в інтересах держави. 21 вересня комісія АРМА назвала переможцем конкурсу ТОВ «Юридичне бюро “Пріорітас”». Договір із компанією ще не підписаний.
Масштаб активу і можливості обраної компанії дуже різні. За даними IDS Ukraine, група має понад 40% українського ринку бутильованої води, близько трьох тисяч працівників і 7,4 млрд грн виторгу за 2025 рік. У «Пріорітас» статутний капітал становить тисячу гривень, працюють троє людей, а чистий прибуток за минулий рік склав 8,4 тисячі гривень. АРМА ще має перевірити, чи вистачить компанії досвіду та фінансової спроможності для управління активами такого масштабу.
Питання до досвіду виникли вже під час конкурсу. Адвокат Андрій Потьомкін, який аналізував документи «Пріорітас», звернув увагу, що серед них був договір оренди принтера, стола й двох ноутбуків. Засновниця бюро Жанна Єфремова пояснила, що конкурс вимагав досвіду роботи з рухомим майном, а досвід управління більшим об’єктом підтвердила через дочірню компанію, яка виробляє туристичне спорядження. Питання тут не до юристів, які подали документи під умови конкурсу. Питання до самих умов і до комісії АРМА, яка визнала такий досвід достатнім.
Є запитання і до того, як «Пріорітас» забезпечить виконання фінансових зобов’язань. Для управління потрібна банківська гарантія на 101,1 млн грн. За словами засновниці, компанія сформувала додатковий капітал на 7,5 млн грн, що приблизно у тринадцять разів менше за суму гарантії. Хто надасть гарантію і на яких умовах, поки що незрозуміло.
Початкову винагороду управителя визначили на рівні 40% прибутку, а «Пріорітас» запропонувало 0,9%, приблизно у 44 рази менше. Водночас на управителя покладають великі зобов’язання: щонайменше мільярд гривень дивідендного доходу державі та інвестування нерозподіленого прибутку минулих років в облігації внутрішньої державної позики. АРМА попередньо оцінює цю суму у 2,5 млрд грн, а точну обіцяє визначити після аудиту.
Коли компанія погоджується на таку низьку винагороду, хочеться зрозуміти, на чому вона розраховує заробити і як виконає всі умови.
Ще до вибору управителя виникла проблема з оцінкою активу. Попередній звіт склали 6 березня, і його строк дії завершився 6 вересня. Аукціон відбувся наступного дня. АРМА повідомило, що договір із переможцем ще належить погодити, а передача прав відбудеться після перевірок і завершення необхідних процедур. До підписання договору потрібна актуальна оцінка, інакше не буде зрозуміло, яку вартість активу управитель мав зберегти і за якими показниками оцінювати його роботу.
Помилки в цій процедурі можуть обернутися проблемами не лише для «Моршинської». Родині Патаркацишвілі належить близько 34% IDS Ukraine, і вона заявила, що звернеться до міжнародних судів, якщо не зможе домогтися справедливості в Україні. Кожна процедурна вада може стати аргументом у майбутніх спорах, а можливі фінансові наслідки зрештою ляжуть на державу. Інші інвестори теж дивитимуться на цю історію й робитимуть висновки про те, як Україна захищає права власників і поводиться з арештованими активами.
Я не стверджую, що тут був злий умисел. Можливо, це звичайний бардак. Проте до підписання договору АРМА має оприлюднити актуальну оцінку активу, підтвердження фінансової спроможності управителя, суму гарантії та зрозумілі показники його роботи. Інакше держава передасть управління бізнесом на мільярди гривень, не давши суспільству відповідей на найпростіші запитання: що саме має зберегти управитель, як перевірятимуть його роботу і хто відповідатиме, якщо актив втратить вартість.
Понеділок почався, і це вже добрий знак!
Галина Хейло
