Ура, понеділок! Це 41-й понеділок цього року, і на UA.News виходить моя чергова колонка.
Трамп домовився з путіним про продаж російського дизелю. За словами президента США, росія має негайно поставити понад 300 тисяч тонн пального, у листопаді ще 500 тисяч, а згодом мільйон тонн. Мінфін США видав ліцензію, яка дозволяє торгувати російським дизелем до 7 квітня 2027 року. Для москви це можливість отримати новий дохід від експорту саме тоді, коли вона потребує коштів на продовження війни проти України.
Трамп пояснює домовленість потребою збільшити пропозицію дизелю й знизити ціни у США. Звісно, дизель дорожчає, це зачіпає американських фермерів, а в листопаді відбудуться вибори до Конгресу і це неодмінно вплине на їхній результат. Розрахунок Трампа ясний та цинічний, але такий же непослідовний, як й інші його рішення. Закон Ліндсі Грема про санкції проти росії та Ірану Трамп підписав лише у вересні цього року. Сенат підтримав закон 86 голосами проти 11, Палата представників 262 голосами проти 159. Він передбачає мита на російські товари й можливість запровадити мита проти країн, які купують російські енергоносії. Водночас закон дозволяє президентові відмовитися від таких заходів, якщо він письмово обґрунтує це національними інтересами США. Адміністрація Трампа пояснює ліцензію іншими повноваженнями. Сенатор Том Тілліс сумнівається в законності такого рішення. Закон, задуманий як спосіб посилити тиск на росію, став для президента США можливістю знов повернути росію на енергетичний ринок.
Наступного дня після оголошення про дизель Трамп заявив, що Україні потрібен новий президент. Він звинуватив удари українських сил по російських НПЗ у проблемах із дизелем. росія тим часом продовжує атакувати українські міста й енергетику. Трамп говорить про наслідки українських ударів, але не вимагає від москви припинити атаки на людей та інфраструктуру. В одній і тій самій війні він готовий торгувати з агресором і повчати країну, яка від нього захищається.
Я теж хотіла б бачити Україну з іншим президентом. Але це рішення мають ухвалювати українці на виборах. Під час воєнного стану вибори заборонені. Зеленський заявив, що готовий організувати їх після 60 днів повного припинення вогню. США могли б використати свій вплив, щоб домогтися такого перемир’я й створити умови для голосування. Натомість Трамп вимагає нового президента, не наближаючи ні припинення вогню, ні виборів.
Навіть люди з претензіями до Зеленського можуть стати на його бік у суперечці з Трампом, який домовляється з путіним, звинувачує Україну й водночас вимагає змінити її президента. Так Трамп підвищує Зеленському рейтинг, хоча сам анонсує протилежне.
На мою думку, єдиний спосіб для України протистояти Трампу і путіну - це посилити удари по російських НПЗ.
В той час, коли Трамп робить все можливе, щоб підвищити рейтинг Зеленського, наша влада робить все можливе для його зниження.
8 жовтня Ірина Мудра вийшла із СІЗО після того, як за неї внесли всю визначену судом заставу, 20 мільйонів гривень.
5 мільйонів 937 тисяч гривень внесла сама Мудра. Її цивільний чоловік Павло Поляруш перерахував 4,4 мільйона. Він очолює в НБУ управління роботи з проблемними активами. Співачка Марія Скабалланович внесла 2,4 мільйона, компанія «Малтекс-М» переказала 990 тисяч. Ще сотні тисяч внесли Владислав Галкін, Катерина Жеглова і Світлана Чайка.
59-річний Владислав Галкін перерахував 692 тисячі 359 гривень. За даними YouControl, він засновник і керівник кількох компаній, але зареєстрований у кімнаті київського гуртожитку. «Схеми» знайшли заявки на мікрокредити на п’ять тисяч гривень. Також журналісти виявили оголошення про пошук роботи прибиральником або посудомийником від людини з такими самими ім’ям, прізвищем, фотографією та номером телефону. Дата народження відрізнялася на один день.
На запитання журналістів про мотив Галкін відповів: «Я просто на цьому заробив». Коли його спитали, скільки саме, відповів: «500 гривень». Він переказав 692 тисячі 359 гривень.
Як банк перевірив цей переказ? Чи відреагував фінансовий моніторинг на таку суму, чи перевірив джерело грошей і те, чи відповідає переказ фінансовим можливостям Галкіна?
Таку саму суму, 692 тисячі 359 гривень, внесла Катерина Жеглова, засновниця компанії у Краматорську. Торік вона працювала прибиральницею і винесла з офісу п’ять приставок Nintendo вартістю близько 44,5 тисячі гривень. Суд призначив їй п’ять років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з дворічним іспитовим строком. Тепер Жеглова внесла за Мудру суму, яка у багато разів перевищує вартість викраденого. Звідки в неї ці гроші? Чому вона вирішила заплатити за Мудру?
Світлана Чайка перерахувала 692 тисячі 350 гривень. Вона засновниця й керівниця кількох компаній. У судовому реєстрі журналісти знайшли вирок щодо жінки з таким самим ПІБ: у 2022 році її засудили за крадіжку дитячого візка вартістю 1100 гривень, який вона здала в ломбард за 200 гривень. За це жінка отримала три роки позбавлення волі.
Галкін, Жеглова і Чайка перерахували гроші в один день. Того ж дня ще п’ятеро людей внесли рівно по 395 тисяч 600 гривень: Наталія Глазачева, Оксана Гончарук, Андрій Трофімчук, Костянтин Яковець і Валерій Воронін. Поріг обов’язкового фінансового моніторингу становить 400 тисяч гривень. Кожен із цих п’яти переказів не дотягнув до нього 4 тисячі 400 гривень. Підозрілі операції банк має аналізувати незалежно від суми. Чи позначив банк, який проводив кожен конкретний переказ, його як підозрілий? Чи перевірив джерело грошей і фінансові можливості платника?
На виході із СІЗО журналісти запитали Мудру, чи знає вона співачку Марію Скабалланович, яка внесла за неї 2,4 мільйона гривень. Мудра не відповіла. Хто ж такі Скабалланович та інші заставодавці для Мудрої? Чому вони вирішили внести за неї такі суми? Якщо це їхні чесно зароблені гроші, що спонукало їх віддати їх на заставу? Галкін шукав роботу прибиральником або посудомийником, Жеглова працювала прибиральницею. Звідки в людей із такими обставинами сотні тисяч гривень? Звідки ці гроші в жінки, засудженої за крадіжку приставок?
Звичайній людині доводиться тижнями збирати документи й пояснювати банку походження грошей. А тут люди, чиї історії викликають цілком зрозумілі запитання, внесли сотні тисяч, цих грошей вистачило на заставу, і Мудра вийшла із СІЗО. Виходить, що у звичайних людей питають про кожну гривню, а в цій історії на очевидні запитання просто заплющили очі.
Наступна історія про журналістів, які ставлять незручні запитання. Михайла Ткача, журналіста «Української правди», затримали у Відні, коли він із оператором Ярославом Бондаренком шукав колишнього генпрокурора Руслана Кравченка. Озброєні люди в масках розбили вікна їхньої машини, витягли журналістів на дорогу й поклали обличчям донизу. Ткач розповів, що один із правоохоронців притиснув його коліном до шиї, хоча він кілька разів назвався журналістом.
Під час допиту Ткачу показали документ із трьома звинуваченнями: шпигунство в інтересах української військової розвідки, участь у злочинній організації та завдання шкоди Австрії. Він провів під вартою понад 12 годин. Бондаренка поранило склом, що потрапило під око; його оперували в кайданках. Зрештою австрійська прокуратура повідомила, що підозри проти журналістів не підтвердилися, і їх відпустили. У Відні окремо затримали двох інших українців, яких підозрюють у шпигунстві.
Ткач і Бондаренко приїхали до Відня через Кравченка. У вересневому розслідуванні «Українська правда» писала, що колишній генпрокурор із дружиною зареєструвалися за адресою компанії, яка надає офісні та поштові послуги, а сам Кравченко готував правову позицію для можливого звернення по політичний притулок. Це означало б, що він просить Австрію надати йому захист, заявляючи про небезпеку переслідування в Україні. УП ретельно описала підготовку до такого кроку.
Після звільнення Ткач припустив, що австрійським правоохоронцям могли подати неправдиву інформацію про журналістів і їхній зв’язок із розвідкою.
Серед можливих джерел такої інформації він назвав людей, про яких знімальна група збирала матеріал, зокрема Кравченка та його оточення.
Кравченко опинився у Відні, де, за розслідуванням УП, готувався просити захисту. Ткач приїхав туди, щоб поставити йому запитання, і провів ніч під вартою за підозрою у шпигунстві. Причину затримання австрійська прокуратура публічно не пояснила. Після цього важко не запитати, чи не намагалися таким чином уберегти Кравченка від запитань Ткача?
Понеділок почався, і це вже добрий знак!
Галина Хейло
