В сучасному світі, який характеризується безпрецедентною геополітичною напругою та економічною невизначеністю, пошук надійного засобу збереження капіталу є головним пріоритетом як для приватних інвесторів чи національних урядів, так і для звичайних громадян. На цьому тлі традиційний «актив-притулок» — золото — переживає сьогодні справжній ренесанс.
Останнім часом ціна за тройську унцію перевищила позначку $4300, наблизившись до абсолютного історичного максимуму. Це дуже серйозне зростання, яке підкреслює глибоку структурну недовіру до традиційних фінансових інструментів та величезний попит на активи, які фізично не піддаються ризику дефолту чи швидкої девальвації.
Секрет простий: золото сприймається людьми як унікальний, «вічний» актив, який не тільки стабільний та універсальний, але й має іманентну цінність, не пов’язану з обіцянками урядів чи кредитним рейтингом банків. Цей красивий жовтий метал функціонує як страхова політика проти фіаско фіатних валют та геополітичних перипетій, особливо в часи значної макроекономічної нестабільності.
Які історичні передумови сформували довіру до золота? Яку критичну функцію воно виконує в сучасній економіці? Чому «золоті» інвестиції — одні з найкращих? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
Історичні корені довіри до золота
Фундаментальна цінність золота криється в його фізичних та хімічних властивостях. Воно досить рідкісне, не піддається корозії, хімічно стабільне та, що найважливіше, його неможливо фальсифікувати: будь-який експерт одразу розпізнає фальшивку за допомогою нехитрих тестів.
Ці властивості зробили його ідеальним для зберігання багатства та універсальним платіжним засобом протягом тисячоліть, простягаючись від античних імперій до сучасності. Довіра до цього металу забезпечила йому статус основи для грошових систем.
Вершиною цієї довіри стало домінування «золотого стандарту», який був основою світової фінансової системи до початку XX століття. Золотий стандарт гарантував, що національна валюта забезпечена фіксованою кількістю золота. Це забезпечувало валютну стабільність і обмежувало уряди у безконтрольному друкуванні грошей.
Проте роль золота не була незмінною. Після Другої світової війни Бреттон-Вудська система прив'язала світові валюти до долара США, який був єдиною валютою, конвертованою у золото за фіксованою ціною. Ця система, однак, згодом вичерпала себе, і в 1971 році Сполучені Штати офіційно припинили конвертованість долара в золото (так званий «ніксонівський шок»), завершивши еру золотого стандарту і перевівши світ у систему плаваючих фіатних валют. Ця подія стала знаковим моментом, яка скасувала прямий зв'язок між грошима та фізичним активом.
Незважаючи на відмову від прямої конвертованості, золото зберегло свою надважливу роль як актив, що гарантує стійкість. Перехід до фіатних грошей, які не мають природного фізичного обмежувача, лише посилив роль золота як страховки проти неминучої інфляції та девальвації, що відображає історичну пам'ять про те, як неконтрольовані паперові гроші врешті-решт можуть втратити свою цінність.
Роль золота у глобальній фінансовій системі
Сьогодні золото утримується центральними банками як стратегічний національний актив у формі злитків. Ці золоті резерви потужним фінансовим буфером, необхідним для підвищення довіри до національної економіки, особливо в періоди міжнародної фінансової чи геополітичної кризи.
Найбільша перевага золота у сучасних резервах полягає в його незалежності від кредитного ризику. Як актив, не забезпечений кредитом, його вартість не залежить від надійності емітента, фінансової системи іншої країни чи її кредитного рейтингу. Золото не піддається зниженню кредитного рейтингу, на відміну від тих самих облігацій, і не знецінюється так швидко, як фіатні валюти під час криз.
Сучасний попит на золото значною мірою викликаний геополітичними каталізаторами, зокрема, трендом до «дедоларизації». Міжнародні політичні проблеми та ризики санкцій спонукають світові центральні банки здійснювати рекордні закупівлі злитків. Прискорена купівля золота почалася у 2022 році після вторгнення Росії в Україну та подальших зусиль США щодо виключення Москви з міжнародної платіжної системи. Це продемонструвало, що долар може бути використаний в тому числі як зброя, що викликає занепокоєння в інших держав.
У цьому контексті золото перетворилося з економічного інструменту на актив в тому числі й національної безпеки. Це інституційний попит є довгостроковою стратегією захисту суверенітету та фінансової незалежності від потенційних зовнішніх впливів.
В результаті закупівлі були настільки значними, що золото навіть обігнало євро, ставши другим за величиною резервним активом у світі після долара. Скоріше за все, в майбутньому цей тренд продовжується.
Чому золото — це гарна інвестиція
Золото є «вічним» інвестиційним активом, оскільки його цінність не залежить від ефективності управління окремою компанією чи рішень уряду, які можуть призвести до швидкої втрати капіталу. Його фізична обмеженість і збереження актуальності в умовах будь-якої фінансової системи роблять його необхідним компонентом для захисту капіталу.
На відміну від умовної крипти, де сьогодні ти пан, а завтра пропав, золото не гарантує миттєвих надприбутків, однак гарантує постійне зберігання та поступове примноження вкладень.
Головна функція золота у приватному портфелі — це захист від інфляції та збереження купівельної спроможності. Коли фіатні валюти втрачають покупну силу через надмірне друкування або фіскальну безвідповідальність, золото часто рухається інерційно, зберігаючи або навіть збільшуючи свою вартість. У той час, коли традиційні кореляції між акціями та облігаціями руйнуються, золото пропонує інвесторам надійний та стабільний актив. Інвестиційна цінність золота, до речі, також зростає пропорційно ступеню недовіри до державних фінансових інститутів.
Поточне рекордне зростання золота, яке підняло його ціну до понад $4300 за унцію, є наслідком «ідеального шторму» монетарних, фіскальних та геополітичних чинників.
По-перше, очікування зниження процентних ставок ФРС США. Зниження ставки зменшує альтернативну вартість володіння бездохідним активом, яким є золото, роблячи його більш привабливим порівняно з облігаціями чи банківськими депозитами.
По-друге, глобальна міжнародна напруга. Поновлення торговельних війн між США та Китаєм, взаємні тарифи та обмеження, а також загальна світова нестабільність, включно з триваючими регіональними конфліктами, посилюють глобальну економічну невизначеність. Це викликає попит на безпеку, коли інвестори масово переводять капітал у «активи-притулки».
По-третє, внутрішня фінансова невизначеність у США. Ознаки проблем у регіональному банківському секторі США та тривалий шатдаун уряду додають системного занепокоєння, змушуючи інвесторів шукати активи, які не залежать від стабільності американського уряду чи його боргових зобов'язань.
Резюмуючи, сьогодні золото залишається чи не єдиним у світі активом, який успішно виконує подвійну функцію: історичного сховища цінностей, що зберігає купівельну спроможність протягом епох, та сучасного стратегічного буфера проти монетарного, політичного та кредитного ризику. Його фізична обмеженість та незалежність від централізованого контролю гарантують, що воно збереже свою актуальність як «останній бастіон» капіталу і впродовж наступних століть.
В епоху безпрецедентної фінансової волатильності, коли фіатні валюти піддаються неминучій інфляції, а суверенний борг несе зростаючий ризик, стабільність золота є його ключовою та найвищою цінністю. Воно не залежить від рішень окремих країн, а його цінність підтверджена тисячоліттями довіри самої людської цивілазації.
Таким чином, золото є справжньою «тихою гаванню» для інвесторів. Його поточні рекордні ціни не є короткостроковою спекулятивною бульбашкою, як у крипті, а логічною, раціональною реакцією глобального капіталу на системну недовіру та невизначеність. Інвестиція в золото — це не прагнення до швидкого прибутку, а фундаментальне рішення щодо збереження багатства, що підтверджує його незмінний статус «вічного» активу.
