Відновлення Сирії під загрозою, хто контролює країну
Сирія залишається країною на межі розпаду. Нові конфлікти, недовіра між меншинними громадами та зовнішнє втручання ставлять під сумнів здатність Дамаска контролювати всю територію держави. У прибережних регіонах та на півдні країни наростає напруга, а на північному сході Курди відмовляються повністю інтегрувати свої сили до національної армії, повідомляє Al Jazeera.
Останні витоки документів і аудіозаписів показують, що колишні високопоставлені члени режиму Башара аль-Асада, які перебувають у вигнанні, готують відновлення впливу на алавітське прибережне узбережжя. За планом, вони вербують бойовиків серед місцевих алавітів, організовують переміщення та зберігання зброї, а також виплачують кошти сім’ям вербованих.
Ці події відбуваються на фоні весняного повстання на узбережжі, що забрало життя понад 1 000 людей – цивільних, урядових військових і алавітських бійців. У липні подібне насильство повторилося у Суейді, дірузькому анклаві на півдні країни. Тоді сотні мирних жителів загинули в сутичках між місцевими ополченцями та урядовими військами.
Нині сирійський уряд стикається з ризиком того, що регіони, де переважають меншинні громади, можуть фактично відокремитися. Це створює загрозу територіальної цілісності держави і знижує довіру до центральної влади.
Алавітська спільнота: страх, адаптація і недовіра
Більшість алавітів, розчарованих і зранених діями колишнього режиму, намагаються пристосуватися до нового порядку. Економічна скрута та небезпека для життя зараз важать більше, ніж політичні амбіції. «Ми більше думаємо про виживання і безпеку, ніж про відновлення старого режиму», – каже один місцевий житель.
Лише невелика група фанатично налаштованих колишніх чиновників досі мріє про створення прибережного анклаву, але ці плани не відповідають настроям широкої алавітської громади. Відсутність виплат пенсій і соціальної допомоги ще більше посилює напруження серед людей, які вижили після років війни.
Експерти зазначають, що у випадку відновлення насильства серед алавітів воно буде викликане бідністю та безнадією, а не ідеологічними мотивами. Місцеві закликають уряд опублікувати список колишніх чиновників, які скоїли серйозні злочини, щоб уникнути колективної відповідальності для всієї громади.
Дірузький анклав у Суейді
Південний регіон Суейді, населений дірузами, залишився фактично автономним. Місцеві жителі категорично відмовляються пускати урядові війська на свою територію. Духовний лідер Хікмат аль-Хіджрі, відомий своїми зв’язками з Ізраїлем, тепер є єдиним політичним авторитетом у регіоні. Після невдалих спроб урядових сил встановити контроль у липні він організував власну Національну гвардію з колишніх офіцерів режиму, фінансовану та озброєну Ізраїлем. Аль-Хіджрі відкрито виступає за автономію та незалежність від Дамаска.
Це створює серйозну проблему для уряду, оскільки урядові війська не можуть навіть тимчасово повернути контроль, а зовнішні гравці, зокрема Ізраїль, безпосередньо впливають на місцеву політику.
Курдська автономія на північному сході
На північному сході країни Курдські сили (SDF) також чинять опір інтеграції до урядових структур. Після угоди 10 березня, що передбачала інтеграцію SDF у національну армію, Курди не віддали контроль над територіями, які вони фактично управляють вже понад десять років.
SDF контролює близько третини країни, включно з ключовими природними ресурсами, і прагне статусу, схожого на Іракський Курдистан. Падіння останніх переговорів у Дамаску призвело до нових сутичок у Курдських районах Алеппо та загрожує відновленням громадянської війни за етнічною ознакою. «Ми не підемо на компроміс, поки не буде гарантій безпеки та автономії нашої спільноти», – заявили представники SDF.
Міжнародний контекст
Дамаск стикається з подвійним тиском: з одного боку – страх перед ізраїльським втручанням та підривними діями на узбережжі і в Суейді, з іншого – необхідність домовлятися з Курдами. США тиснуть на SDF і уряд для реалізації угоди, Туреччина погрожує військовими діями у разі сепаратизму курдів, а європейські країни зацікавлені у стабілізації Сирії для повернення біженців. Недавні удари США, Франції та Великої Британії по ISIL демонструють їх прагнення до безпеки та стабільності.
Але зовнішня підтримка не замінює внутрішніх реформ. Без національного діалогу, формування єдиного уряду, конституційної реформи та економічних програм боротьби з бідністю Сирія ризикує надовго залишитися у стані фактичного поділу.
Шлях до єдності
Експерти наголошують: єдність Сирії можлива лише за умови:
- включення меншин у політичний процес;
- національного примирення та ініціації транзитної справедливості;
- запуску економічних програм для боротьби з бідністю і безробіттям;
- гарантій безпеки для автономних регіонів;
- формування єдиного уряду та діалогу щодо нової конституції.
Якщо ці кроки не будуть реалізовані, країна ризикує фактично розпастися на кілька автономних анклавів. «Єдність Сирії можлива, але лише через комплексний підхід, який поєднає політичну волю, міжнародну підтримку та економічне відновлення», – підсумовують аналітики.
Також, у Алеппо відновилися бої між сирійською армією та Курдськими силами (SDF), через що понад 160 тисяч людей залишили свої домівки всього за один день.
Міністерство соціальних справ і праці Сирії повідомило про відкриття 64 притулків у провінції Алеппо для прийому цивільних, які були змушені залишити свої домівки через бойові дії.
ЄС надасть Сирії €620 млн допомоги та закликає до діалогу в Алеппо.
