Той факт, що Зеленський прибув у Дамаск на турецькому літаку разом із турецьким міністром закордонних справ, свідчить про те, що цьому візиту очевидно сприяла турецька сторона.
Що цікаво: на ситуацію відгукнувся радник президента Дмитро Литвин. Він написав, що це була спільна ініціатива турецької та української сторін. Інша річ, коли це планувалося: заздалегідь чи було вирішене прямо під час візиту в Туреччину? Поки що невідомо.
Але ситуація свідчить про те, що в України та Туреччини в цьому регіоні збігаються інтереси. Анкара має досить сильний вплив на нинішній сирійський режим. Вона також посилює вплив на Близькому Сході. Наші інтереси збігаються і в інших країнах: наприклад, у Лівії, де досі триває війна і навіть є невелика українська військова місія. Туреччина тут також допомагає.
З іншого боку, все це країни з великою російською присутністю. У Сирії досі зберігається військові бази Російської Федерації. Путін докладає великі зусилля, аби не просто зберегти, але й відновити свій вплив у Сирії. І це не відповідає інтересам Туреччини та, авжеж, України.
Треба розуміти, що ми протистоїмо впливу Москви не тільки на війні, не тільки на нашій території. Ми боремося з агресором також в інших регіонах світу, де це можливо. Тож в даному випадку візит президента Зеленського до Сирії — це намагання протистояти російському впливу в регіоні. Є також інтереси в розвитку співпраці в оборонній та безпековій сферах.
Ще один важливий момент: раніше Україна лише отримувала допомогу, але тепер вона може й самостійно надавати послуги в безпековій сфері. Це вже цікаво Сирії, де питання військового протистояння залишається актуальним. Окрім цього, Дамаск є потенційним покупцем нашої аграрної продукції, є гарні перспективи співпраці по продовольству.
Загалом же активна політика на Близькому Сході демонструє геополітичну суб'єктність України. Це позитивний момент. Але не забуваємо, що регіон дуже складний і суперечливий, а інтерес до Сирії проявляють такі гравці, як США та Ізраїль. Тож варто координувати дії в цьому контексті.
Що стосується Умєрова — він активно працює з Близьким Сходом. Це не є новиною. Ще до того, як стати секретарем РНБО, Умєров брав участь у переговорах, в тому числі з близькосхідними країнами. У нього там є широкі особисті зв'язки. Він знає багатьох людей в Туреччині, в Саудівській Аравії, тощо. Тож саме він і був, і є головним комунікатором з цим регіоном з українського боку.
Володимир Фесенко
