Туреччина розпочала військову операцію на півночі Сирії, аби не допустити об’єднання «іракських» курдів з «сирійськими» і проголошення ними незалежної держави Курдистан.
Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Андрій Мартинов.
Погрозу президента Реджепа Таїпа Ердогана скерувати потоки біженців до країн Європейського союзу в разі визнання нинішньої військової операції окупацією, Андрій Мартинов пояснив причинами, які були закладені ще кілька років тому.
«У 2015 році під тиском Німеччини, яка потерпала від напливу біженців, ЄС запропонував Туреччині угоду – Анкара отримує близько 2 мільярдів євро на рік на утримання біженців у таборах на своїй території. Відтоді сторони дотримувались цієї угоди. Однак навесні 2019 року виникло додаткове ускладнення: Туреччина почала геологорозвідувальні роботи на шельфі турецької частини Північного Кіпру (грецька частина Кіпру з 2004 року є членом ЄС). У відповідь Брюссель пригрозив Анкарі санкціями, а сьогодні це вилилося в ось таку брутальну гру Ердогана з ЄС. Адже у разі зникнення «турецького фільтру» для біженців, вони заполонять насамперед кризову в економічному сенсі Грецію і дестабілізують Балкани. Кількість «сплячих» терористичних ланок «Ісламської держави» в тих же Косово, Боснії і Герцеговині уже вражає чимало контррозвідок європейських країн. Реальним може бути ризик створення під прикриттям мільйонів біженців хаосу на Балканах, який перетвориться у проголошення нового джихаду вже у Європі»
політичний експертЗвернення «сирійських» курдів за допомогою до армії Башара Асада експерт пояснив тим, що через відступ американських військових до нафтоносних ділянок на кордоні з Іраком, «сирійські» курди виявилися відрізаними від «іракських» курдів і за умов турецького наступу вони не мали альтернативи. Водночас, за його словами, кістяк цих військ складають ворожі до курдів племена і загони ліванського шиїтського угруповання «Хезболла» під командуванням іранських офіцерів.
«На території Ірану найменша кількість курдів (порівняно з сусідніми Туреччиною, Іраком і Сирією), але Тегеран у цій грі скоріше симпатизує Анкарі, а не Дамаску чи Москві. Чисельність особового складу російського угруповання в Сирії (обслуговування та охорона військово-морської бази Тартус та військово-повітряної бази Хмеймім, плюс військова поліція, яка складається переважно зі спецназу Рамзана Кадирова) занадто мала, аби вступити у конфлікт з Туреччиною, яка має другу після США за чисельністю армію в НАТО. У російському Генштабі чудово розуміють вразливість цих російських баз у Сирії як мішеней і потенційних «таборів полонених». Скоріш за все, генштаби Росії і Туреччини домовляться про створення 30-ти кілометрової буферної зони по периметру турецько-сирійського кордону, що дозволить уникнути прямого збройного конфлікту»
Нагадаємо, 7 жовтня президент США Дональд Трамп оголосив про виведення американських військ з північного сходу Сирії, які разом із союзниками з курдської автономії контролювали територію берега річки Євфрат. Курдські повстанці назвали рішення Трампа «ударом у спину».
9 жовтня армія Туреччини за підтримки сирійських ісламістів, атакувала прикордонні курдські області. Турецька армія за чотири дні встигла захопити одне з великих прикордонних міст – Тель-Абьяд – і прорватися всередину курдської території. Ісламісти, які йшли попереду атакуючих, вийшли на головну місцеву магістраль і захопили кілька машин з курдськими чиновниками. «Полонені» були негайно розстріляні, страта знімалася на відео.
Крім того, 11 жовтня на околиці сирійського міста Кобані війська США потрапили під артилерійський вогонь з боку турецьких військових.
Міністерство оборони Туреччини повідомило, що під час наземної операції ліквідовані 415 терористів.
Дії Туреччини засудили Конгрес США (як республіканці, так і демократи) і Європейський союз. Дональд Трамп під тиском конгресменів обіцяв ввести проти Туреччини «руйнівні санкції», а країни ЄС заморозили поставки Анкарі зброї. Франція збирає антитерористичну коаліцію через операцію Туреччини в Сирії.
У відповідь президент Туреччини Раджеп Таїп Ердоган заявив, що якщо країни Євросоюзу визнають турецьку військову операцію в Сирії окупацією, Анкара направить до Європи мільйони сирійських біженців.
Водночас НАТО не планує позбавляти Туреччину членства, навіть попри те, що низка членів Альянсу засудили дії Анкари.
Тим часом атаковані турками сирійські курди звернулися за допомогою до офіційного уряду Сирії, а роль посередника виконує Росія, яка з осені 2015 року фактично контролює зовнішню і внутрішню політику Дамаска.
Вранці 14 жовтня підрозділи сирійської армії вступили на курдську територію. Однак Реджеп Ердоган заявив, що військова операція триватиме доти, доки не досягне мети.
