Законодавче регулювання вартості платіжних послуг: НБУ проти – інтерчейндж встановлює ринок
У Верховній Раді України та на засіданні Національної Ради Реформ наразі активно обговорюється питання щодо необхідності внесення змін до тексту законопроєкту про платіжні послуги, реєстраційний № 4364, під час його доопрацювання до другого читання норм, що встановлюють граничний розмір комісії інтерчейндж, йдеться в повідомленні Нацбанку.
Розмір комісії інтерчейндж має регулюватися виключно ринковими методами. Такою є позиція Національного банку з огляду на спроби державного регулювання ціни на платіжні послуги.
Інтерчейндж
Для здійснення оплати карткою (еквайринг), продавцеві необхідно встановити техніку для прийому платіжних карток й підключитися до банку-еквайру. І ось тут починаються додаткові витрати для продавця.
Інтерчейндж, або взаємообмінний збір (interchange fee) - комісія, яку кредитні установи, що обслуговують банківські картки, здійснюють виплати один одному в процесі проведення операцій.
Припустимо, покупець здійснив розрахунок в торгівельній точці власною карткою. Банк продавця направляє відповідний запит емітенту карти. За цю операцію сплачується збір. Тобто кредитна організація, яка обслуговує торгову компанію, бере з неї комісію за еквайринг і частина цих коштів виплачується банку, який емітував дебетову або кредитну картку.
Існує й інший порядок, так званий зворотний збір, коли, навпаки, банк-емітент сплачує обслуговуючому банку. Наприклад, якщо клієнт отримує готівку в банкоматі іншої (не емітента) кредитної установи. У такому разі частина комісії за операцію сплачується банком-емітентом організації, яка володіє мережею банкоматів.
Варто зазначити, розмір взаємообмінного збору впливає на комісію по еквайрингу і, відповідно, на прибуток торгової організації. Якщо надбавка до вартості товару незначна, як це буває в невеликих магазинах, то розмір комісії може наближатися до відсотка прибутку організації. Тому власники торгових точок часто надають перевагу винятково готівці й воліють не працювати з банківськими картами взагалі.
Великі мережеві компанії можуть отримувати кращі умови у банків. Можливість заплатити карткою збільшує оборот компанії, а відтак прибуток, що призводить до не зовсім рівних конкурентних умов на ринку роздрібної торгівлі.
Розмір інтерчейнджу
Найбільша витратна частина еквайрингу - інтерчейндж емітенту, на неї припадає 70-80% від всієї комісії еквайра. Напевно мало хто з користувачів переймався будь-коли думкою, звідки банки беруть кошти на кешбек, бали, бонуси та майже безкоштовне обслуговування карт. Фактично, інтерчейндж є джерелом фінансування програми лояльності банків.
Розмір інтерчейндж встановлюють платіжні системи. Високий відсоток, можливо, пов'язаний з бажанням популяризувати програми лояльності банків-емітентів, а отже, збільшити кількість користувачів карт та кількість операцій по ними (більше операцій, більше прибутку для платіжних систем).
Також розмір інтерчейнджу залежить від «статусності» карти - програми лояльності преміумкарт дорожче для банку. Тому еквайринг в Києві буде дорожчим, ніж, наприклад, в Ніжині.
Декілька разів мали місце схожі ініціативи щодо державного регулювання розміру ставки інтерчейндж (наприклад, в країнах Європи законодавчо затвердили розмір інтерчейнджу 0,2-0,3% у 2015 році). Проте очевидним є факт, що підприємці не знижуватимуть ціни, а вартість послуг і товарів для споживачів залишиться незмінною. Саме тому найбільш продуктивний шлях – це зниження ціни інтерчейнджу шляхом конкурування платіжних операторів, на платіжному просторі України, сприяння приходу глобальних платіжних систем та створення умов для розвитку співпраці держаних платіжних систем (наприклад «Простір») з глобальними гравцями, які здатні посилити конкуренцію, а відтак примусити операторів переглянути комісію.
Світовий досвід державного регулювання інтерчейндж
Дані щодо наслідків запровадженого регулювання комісії інтерчейндж в інших країнах світу також свідчать, що воно не сприяло досягненню поставлених цілей.
Автори ідеї законодавчого обмеження граничного розміру інтерчейндж наполягають на тому, що в такий спосіб досягається гармонізація українського законодавства із законодавством ЄС, що призведе до позитивних змін, зокрема серед іншого – до зменшення цін на товари та послуги.
Проте, згадані вище директивні обмеження в країнах Європи, які законодавчо закріпили розмір інтерчейнджу в діапазоні 0,2-0,3% у 2015 році істотно вплинули на пригнічення розвитку платіжного ринку на відміну від азійських країн.
Оцінюючи результати упровадженого у 2015 році адміністративного регулювання інтерчейндж в ЄС не дозволяє стверджувати про однозначні переваги для споживачів, натомість свідчить, що запровадження обмеження розміру комісії інтерчейндж призвело до настання негативних наслідків, зокрема, вартість річного обслуговування кредитних карток зросла, пропозиції щодо безоплатного обслуговування дебетових карток зникли з ринку зовсім, зменшилася загальна кількість карток в обігу та середня кількість карток на одну особу, збільшилася вартість овердрафтів та отримання кредитних коштів, вартість транскордонних операцій зросла (за межами країни банку-емітента), а також скоротилися програми кешбеків зі стимулювання безготівкових розрахунків, які формально існують, але фактично не дають користувачу змоги отримати істотну суму кешбеку.
У Сполучених Штатах після запровадження регулювання комісії інтерчейндж ціни для кінцевого споживача змін не зазнали. Водночас банки обмежили свої програми лояльності або запровадили додаткові комісії за обслуговування рахунків. Отже, в кінцевому результаті постраждав споживач.
В Австралії регулювання комісії інтерчейндж виявилося складним, неефективним та економічно необґрунтованим. Після введення регулювання банки збільшили вартість річного обслуговування карток, а торговці та кінцеві споживачі не стали платити менше за товари та послуги. У кінцевому підсумку це також не дало позитивного ефекту для кінцевого споживача.
Позиція Нацбанку щодо ринкового ціноутворення
З огляду на світову практику та ринкові засади ціноутворення, НБУ виступив зі спільною позицією з головою підкомітету з питань функціонування платіжних і інформаційних систем та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Ольги Василевської-Смаглюк щодо недоцільності законодавчого обмеження граничного розміру комісії інтерчейндж.
НБУ наголошує на необхідності збереження виключно ринкових підходів до регулювання комісії інтерчейндж, адже це мотивує фінансову індустрію й надалі забезпечувати зростання безготівкових платежів, скорочення частки тіньової економіки та збільшення надходжень до держбюджету внаслідок цифровізації платежів, йдеться в повідомленні пресслужба регулятора.
В НБУ вважають, що різке законодавче обмеження граничного розміру комісії інтерчейндж є небезпечним й може мати негативні наслідки для ефективного функціонування платіжного ринку України. З поміж низки ризиків запровадження обмеження граничного розміру комісії НБУ наголошують на ключових, зокрема, зупинення розвитку і, ймовірно, згортання pos-термінальної мережі. Також очікуваним наслідком буде збільшення вартості обслуговування банківських рахунків та карток для громадян та згортання програм лояльності (кешбеки, кредитні ліміти, пільговий кредитний період на карті).
В підсумку варто зазначити, альтернативою державному втручанню та цінових обмежень, має стати еволюційне та гармонійне зниження комісії банками та платіжними системами. В НБУ наголошують про існування готовності та бажання платіжних систем й банків-емітентів платіжних карток поступово рухатися у напрямку розвитку, конкурування у т.ч. через зниження комісії інтерчейндж. В НБУ закликають Верховну Раду та інші держоргани утриматися від ідеї законодавчого обмеження граничного розміру комісії інтерчейндж й дати можливість фінансовому ринку самостійно й демократичними методами розв’язувати питання вартості фінансових послуг.
Нагадаємо, ключовим трендом 2020 року на українському картковому ринку став активний перехід українців на безконтактні платежі та розрахунки в Інтернеті. Використовуючи гаджети для розрахунків, українці торік витратили майже 109 млрд гривень. Сумарний обсяг операцій (безготівкових та з отримання готівки) з використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, торік становила 5 997,1 млн шт., а їх сума – 3 957,3 млрд грн. У порівнянні з попереднім роком кількість зазначених операцій зросла на 18,6%, а сума – на 10,6%.