Продовжуючи аналізувати успішність зарубіжних поїздок Володимира Зеленського, розповідаємо про досягнення та слабкі позиції України за підсумками президентських візитів до Канади і Туреччини. А також про протиріччя на зустрічі глави держави із Вселенським Патріархом Варфоломієм І.
Поїздка до Канади за «старими сценаріями»
Канада вважається одним з найближчих союзників України на міжнародній арені. Тому логічно, що новообраний президент Володимир Зеленський після європейців вирішив представити Україну під своїм керівництвом у цій державі.
Сам Зеленський і у дипломатичних колах вважають візит успішним, так як були досягнуті домовленості у декількох ключових аспектах. Розширення угоди про вільну торгівлю на сферу інвестицій і послуг, приєднання України до канадської програми Trusted Travellers, що означає спрощену дозвільну процедуру для українців, які мандрують до Канади.
Крім цього, сторони домовилися про обмінну програму для навчання і працевлаштування молоді за спрощеним порядком терміном на 1 рік. У військовій сфері досягнуто згоду про постачання оборонної зброї в Україну. Однак будь-яких двосторонніх документів сторони не підписували. І всі домовленості ще належить узгодити технічно.
На зустрічі з МВФ президент підкреслив готовність країни продовжувати співпрацю. З Куртом Волкером обговорювалося питання санкційного тиску на Росію і пошук нових важелів впливу на агресора у питанні звільнення українських моряків.
Експерти оцінюють візит Зеленського в Канаду позитивно, проте відзначають, що в цілому це продовження курсу попередньої адміністрації. І нових ідей або ініціатив від України не прозвучало. Ні щодо власне міжнародного порядку денного держави, ні відносин із агресором.
Від Зеленського очікують змін і нових підходів не тільки всередині країни, а й міжнародні партнери.
На конференції в Торонто про реформи в Україні Зеленський говорив про інвестиції в нашу державу, зокрема про розвиток інфраструктури Донбасу. Однак для канадських інвесторів, як і будь-яких інших, принциповим моментом є те, що цей регіон охоплений відкритим збройним протистоянням і немає розуміння закінчення війни.
У деяких аспектах, як наприклад, щодо української мови, президенту довелося запевняти українську діаспору в Канаді, що він, як гарант Конституції, буде стояти на позиціях захисту єдиної державної мови. На тлі заяв окремих членів його команди про статус російської мови це виглядає як непостійна позиція.
Протилежні думки та ініціативи, висловлені найближчими соратниками президента, вже стали певною візитною карткою нової влади. Відсутність чіткості і єдиної думки не можна назвати сильною стороною президентської політики. І на міжнародному рівні в тому числі, тому доводиться спростовувати (або підтверджувати) сумніви зарубіжних партнерів щодо України. Замість конкретики. Звідси багато символізму, але мало прикладних підсумків.
Туреччина – новий вектор у зарубіжних пріоритетах Зеленського
Відвідуючи Туреччину, президент офіційно зустрівся з главою республіки Реджепом Ердоганом, взяв участь у бізнес-форумі в Стамбулі і поспілкувався з кримсько-татарською та українською діаспорою.
Зустрічі президентів завершилися підписанням кількох документів. Протоколу про використання та вивчення космосу між Національними космічними агентствами двох країн і договору в рамках двосторонньої Ділової ради між Комітетом зовнішньоекономічних відносин Туреччини та українською Торгово-промисловою палатою.
Що стосується політичних тем, то президент Ердоган заявив про невизнання Туреччиною анексії Криму і про підтримку України в питаннях територіальної цілісності і відновлення миру на Донбасі.
У сфері безпеки Чорноморського регіону і забезпечення свободи судноплавства Україна може стати надійним партнером Туреччини, вважає Зеленський. Спільно країни повинні продовжити тиск на РФ у питаннях захисту прав кримсько-татарського народу, звільнення військовополонених, врегулювання на Донбасі і щодо деокупації Криму.
Експерти бачать у зустрічі потенціал для розвитку багатьох сфер взаємодії – багаторазове збільшення обсягів торговельного обороту, інвестиційних, енергетичних та інфраструктурних проектів, спільних ініціатив в області безпеки. Також у гуманітарному вимірі.
Щоб ці наміри були успішними і реалізованими, Україні необхідно пропонувати системні і опрацьовані проекти, а головне – переконувати Туреччину політично і дипломатично в тому, що Київ – більш надійний і вигідний партнер в регіоні, ніж Москва, з якою у Анкари довірчі відносини.
Зустріч з Варфоломієм І
Про результати візиту Володимира Зеленського до резиденції Вселенського Православ'я написали усі. Головною «новиною» вважали відсутність новин і відмову команди президента підписати підсумковий документ з Патріархом Варфоломієм І.
За офіційними причинами, сторони не узгодили фінальний документ, що стосується екологічної тематики, близької до позиції Патріарха.
Експерти вважають, що на відміну від попередника Петра Порошенка, для якого релігійне питання мало принципове значення, Зеленський відвідав Фанар символічно, для прояву особистої поваги до Вселенського патріарха, але не більше того. З риторики президента зрозуміло, що він не має наміру впливати або втручатися у церковні справи, а відстоює незалежність церкви від держави.
***
Володимир Зеленський – новачок у міжнародній політиці, як і в управлінні державою в цілому. Цим пояснюються деякі конфузи під час зарубіжних поїздок президента. Які можна списати на відсутність досвіду або знань тонкощів дипломатичних протоколів, що в майбутньому можна виправити.
Що стосується загальної результативності, вона позитивна в силу ознайомчого характеру візитів і встановлення особистих контактів з партнерами з боку нового глави України. Щоб президентська міжнародна політика набувала більше прикладного сенсу, Україні, окрім політики як такої варто спиратися на прагматизм і взаємні інтереси у відносинах між країнами. І прагнути до суб'єктності у міжнародних зв'язках.
