Україна на Венеційській бієнале 2026 говоритиме про війну
Україна на Венеційській бієналі 2026 говоритиме про війну не через плакати чи гучні лозунги, а через історії людей, міст і речей, які довелося рятувати буквально з-під обстрілів. Центральним образом українського павільйону став «Оригамі олень» — скульптура з Покровська, яку евакуювали після наближення фронту.
Цього року Україна представлена у Венеції одразу кількома великими проєктами — від офіційного національного павільйону до незалежних виставок і відеоінсталяцій. У центрі багатьох робіт — війна, пам’ять, втрата, але також і спроба говорити про життя, яке триває навіть у найважчі часи.
Головний український проєкт на 61-му Венеційському бієналі отримав назву «Гарантії безпеки». Його основою стала скульптура «Оригамі олень» художниці Жанни Кадирової. Історія цієї роботи сама по собі вже схожа на окремий художній твір.
Ще у 2019 році Кадирова створила скульптуру для Покровська. Оленя встановили на місці демонтованого радянського реактивного літака — колишнього носія ядерної зброї. Скульптуру буквально відливали просто на постаменті, тому спочатку ніхто навіть не думав, що її колись доведеться перевозити.
Але у 2024 році фронт підійшов занадто близько до міста. Тоді команда ГО «Музей відкрито на ремонт» разом із комунальниками Покровська організувала складну евакуацію скульптури. Оленя знімали з постаменту під загрозою обстрілів і вивозили фактично з прифронтового міста.
Саме ця історія тепер стала частиною українського павільйону у Венеції. Перед Бієнале скульптура вже побувала у шести європейських столицях — Варшаві, Відні, Празі, Берліні, Брюсселі та Парижі. А тепер її покажуть у Венеції.
У просторі Джардіні оленя планують підвісити на крані вантажівки. Без постаменту він виглядатиме ніби «завислим» у повітрі — без точки опори та без зрозумілого майбутнього.
Саме так куратори описують і стан України після Будапештського меморандуму. «Гарантії безпеки, заради яких Україна відмовилася від ядерної зброї, у підсумку не спрацювали», — пояснюють автори проєкту.
Всередині павільйону також покажуть архівні документи, пов’язані з меморандумом, та відео самої евакуації скульптури з Покровська.
Війна, рейви і право на радість
Паралельно у Венеції відкривається ще один великий український проєкт — виставка «Still Joy — From Ukraine into the World», яку організовують Фонд Віктора Пінчука та PinchukArtCentre. Вона проходитиме у Палаццо Контаріні Поліньяк з 9 травня до 1 серпня.
Це вже зовсім інша інтонація розмови про війну. Тут мова не лише про втрати чи руйнування, а й про радість, яка залишається навіть у дуже темні часи. У виставці беруть участь понад два десятки художників із України та інших країн — Великої Британії, Канади, Бангладешу, Південної Африки та інших.
Відкриватиме експозицію відеоінсталяція Яреми Малащука і Романа Хімея. Це записи київських рейвів — ще до повномасштабної війни та вже після 24 лютого 2022 року.
У кадрі — молоді люди, музика, танці, нічний Київ і дивне відчуття життя, яке триває попри все. «Це не втеча від реальності, а спроба втримати себе живим», — так описують атмосферу автори виставки.
Серед українських художників, чиї роботи покажуть у Венеції, — Нікіта Кадан, Жанна Кадирова, Алевтина Кахідзе, Катерина Лисовенко, Леся Васильченко, Олексій Сай, Пьотр Армяновський та інші. Багато робіт говорять про сліди, які війна залишає на людях, містах і природі.
Наприклад, одна з інсталяцій використовує образ калини — рослини, яка давно стала символом України. Але у виставці її показують як щось вразливе і недосяжне.«Ці роботи говорять про просту, але дуже крихку радість виживання», — йдеться в описі експозиції.
Уявити майбутнє після війни
Ще однією важливою українською подією на Бієнале стане виставка CANICULA. Там Ярема Малащук і Роман Хімей представлять відеоінсталяцію Wishful Thinking. Це вже майже художня антиутопія.
У роботі автори уявляють майбутнє, де війна Росії проти України закінчилася. Літні російські військові згадують свою участь у бойових діях, говорять про страх, провину та спогади, які залишилися з ними до кінця життя. Інсталяція побудована як серія вигаданих свідчень.
Вона не дає простих відповідей і не намагається моралізувати. Швидше — ставить незручне питання про пам’ять після війни та про те, як суспільства взагалі живуть із таким досвідом.
Україна на Бієнале говорить не лише про війну
Попри важкі теми, українські проєкти у Венеції цього року не виглядають лише хронікою трагедії. Вони багато говорять про вразливість, пам’ять, культуру та життя, яке не зникає навіть під час великої війни.
І, можливо, саме тому «Оригамі олень» із Покровська вже став одним із найсильніших образів цієї Бієнале — не як символ руйнування, а як символ того, що вдалося врятувати.
Венеційська бієнале 2026 ще офіційно не відкрилася, а вже стала однією з найбільш обговорюваних культурних подій року. Цього разу головна виставка говорить не про гучні маніфести чи політичний шум, а про емоції, тіло, пам’ять і здатність людини знову «чути» світ навколо себе.
Австрійський павільйон на Венеційській бієналі-2026 став однією з головних тем ще до офіційного старту виставки. Художниця Флорентина Хольцингер перетворила простір на дивний мікс аквапарку, техно-перформансу та арт-експерименту. Найбільше обговорень викликали сцени з «живим дзвоном» і незвична система туалетів у дворі павільйону.
Понад 50 активістів Pussy Riot та учасниці руху FEMEN зайняли російський павільйон на Венеційській бієналі, влаштувавши масштабний виступ проти агресії рф.
