Павільйон Франції на Венеційській бієнале став одним із найатмосферніших
Французький павільйон на 61-й Венеційській бієналі цього року став одним із найбільш тихих, але водночас найбільш емоційних просторів виставки. Після реконструкції Франція повернулася у свою історичну будівлю в Джардіні та довірила її художниці Іто Барраді, пише Marie clarie.
Її проєкт Comme Saturne («Як Сатурн») побудований навколо тканини, пам’яті та ідеї повільного зникнення. Тут майже немає гучних політичних заяв чи технологічних ефектів — усе працює через матеріал, атмосферу і відчуття. Іто Баррада — міждисциплінарна художниця мароккансько-французького походження, яка давно працює з темами архівів, ремесел, історії та культурної пам’яті. Для Венеції вона створила простір, який більше схожий не на класичну виставку, а на живий організм, де кожна річ пов’язана з іншою.
Головним матеріалом проєкту став текстиль. Але тканина тут не просто декоративний елемент. Баррада використовує техніку dévoré — спеціальну обробку кислотою, під час якої частина матеріалу буквально «роз’їдається». Через це тканина стає напівпрозорою, крихкою, ніби пошкодженою часом.
Саме звідси й народжується головна ідея павільйону. Назва Comme Saturne відсилає до фрази: «Як Сатурн, революція пожирає своїх дітей». Художниця говорить про цикли руйнування, зміни та перетворення — і робить це не через прямі політичні символи, а через матеріали, фактури та асоціації.
У центрі проєкту — образ Сатурна. У мистецтві та міфології ця планета давно асоціюється з меланхолією, сповільненням, самотністю та внутрішнім зануренням у себе. І саме такий настрій панує всередині павільйону. «Одне слово викликає інше, ремесло народжує міф, а помилка перетворюється на жест», — так описують логіку виставки куратори проєкту.
Простір побудований дуже тактильно. Тут важливо не лише дивитися, а буквально відчувати матеріали, світло й рух повітря. Тканини звисають зі стелі, створюють напівпрозорі переходи, змінюють вигляд залежно від освітлення. Через це павільйон постійно «рухається» навіть без фізичного руху.
Окрему роль у проєкті відіграє колір. Баррада працює з приглушеними, теплими відтінками — іржавими, піщаними, теракотовими, темно-червоними. Вони нагадують і старі архіви, і вицвілі тканини, і поверхню землі. Усе це створює дуже фізичне відчуття часу. Критики вже називають французький павільйон одним із найатмосферніших на цьогорічній бієналі. На тлі гучних інсталяцій та політичних маніфестів він працює значно тихіше. Але саме в цій стриманості й полягає його сила.
Comme Saturne — це виставка не про швидке враження. Вона повільна, майже медитативна. І саме тому надовго залишається в пам’яті після виходу з павільйону.
Венеційська бієнале 2026 ще офіційно не відкрилася, а вже стала однією з найбільш обговорюваних культурних подій року. Цього разу головна виставка говорить не про гучні маніфести чи політичний шум, а про емоції, тіло, пам’ять і здатність людини знову «чути» світ навколо себе.
Велика Британія на 61-й Венеційській бієналі представила павільйон, який говорить про пам’ять, колоніалізм і те, як історія змінюється залежно від того, хто її розповідає. Центральною фігурою проєкту стала художниця Лубайна Хімід — одна з найважливіших представниць британського сучасного мистецтва.
Україна на Венеційській бієналі 2026 говоритиме про війну не через плакати чи гучні лозунги, а через історії людей, міст і речей, які довелося рятувати буквально з-під обстрілів. Центральним образом українського павільйону став «Оригамі олень» — скульптура з Покровська, яку евакуювали після наближення фронту.
Австрійський павільйон на Венеційській бієналі-2026 став однією з головних тем ще до офіційного старту виставки. Художниця Флорентина Хольцингер перетворила простір на дивний мікс аквапарку, техно-перформансу та арт-експерименту. Найбільше обговорень викликали сцени з «живим дзвоном» і незвична система туалетів у дворі павільйону.
Понад 50 активістів Pussy Riot та учасниці руху FEMEN зайняли російський павільйон на Венеційській бієналі, влаштувавши масштабний виступ проти агресії рф.
