Німеччина на Венеційській бієнале говорить про війну і пам’ять
Німецький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став не просто виставкою, а дуже особистою історією про пам’ять, війну та відповідальність. Проєкт «Ruin» («Руїна») готували художниці Генріке Науманн і Сун Тьєу разом із кураторкою Кетлін Реінгардт, але за кілька місяців до відкриття Науманн померла від раку.
Тепер павільйон сприймається ще й як її остання велика заява. І водночас — як розмова про те, що відбувається з суспільством, коли війна, політика та історія перестають бути абстракцією, — пише Суспільне Культура.
Павільйон Німеччини на Венеційській бієналі 2026 працює з темою руйнування — не лише фізичного, а й внутрішнього. Уже сама назва «Ruin» задає настрій виставці. Тут говорять про системи, які формують людей: державу, бюрократію, історичну пам’ять, політичні інституції та суспільство загалом.
Художниці досліджують, як ці механізми впливають на людину, як створюють страх, контроль або, навпаки, відчуття свободи. Але головною темою все одно залишається війна і те, що вона робить із країнами та людьми. Особливу увагу привертає історія самої Генріке Науманн. Вона була однією з найважливіших фігур сучасного німецького мистецтва й відкрито підтримувала Україну після початку повномасштабної війни. Художниця не раз виступала на міжнародних подіях, говорила про російську агресію та про те, як культура реагує на війну.
У 2023 році Науманн брала участь у проєкті «На периферії війни» в межах Київської бієнале в Івано-Франківську. Там вона особисто провела перформанс і працювала з темою життя поруч із війною — не як із новиною, а як із повсякденною реальністю.
Тому нинішній павільйон багато хто сприймає не просто як мистецький проєкт, а як продовження її позиції. Після смерті художниці виставка набула ще сильнішого емоційного звучання. Те, про що вона говорила за життя, тепер буквально «залишилося» в просторі павільйону. «Мистецтво може говорити навіть тоді, коли автора вже немає», — саме так описують атмосферу проєкту критики після перших показів.
Разом із Науманном над павільйоном працює художниця Сун Тьєу, відома своїми роботами про владу, контроль і наслідки політичних рішень для звичайних людей. Її роботи часто виглядають дуже стримано зовні, але всередині мають сильне політичне напруження. Кураторка Кетлін Реінгардт пояснює, що команда не хотіла створювати «монументальну траурну виставку». Навпаки — йшлося про живу розмову про сучасну Європу, пам’ять і відповідальність. Про те, як минуле постійно повертається в теперішнє.
Цьогорічна Венеційська бієнале взагалі багато говорить про історію, колоніалізм, війни та травми. Але німецький павільйон уже зараз називають одним із найемоційніших саме через його особистий вимір. «Ruin» не намагається дати прості відповіді. Ця виставка радше залишає глядача наодинці з питаннями: що ми робимо з пам’яттю, хто несе відповідальність за минуле і чи можна побудувати щось нове на місці руїн. І, схоже, саме в цьому — головна сила павільйону Німеччини на Венеційській бієналі 2026 року.
Венеційська бієнале 2026 ще офіційно не відкрилася, а вже стала однією з найбільш обговорюваних культурних подій року. Цього разу головна виставка говорить не про гучні маніфести чи політичний шум, а про емоції, тіло, пам’ять і здатність людини знову «чути» світ навколо себе.
Фінський павільйон на 61-й Венеційській бієналі цього року буквально живе за законами природи. Художниця Дженна Сутела створила проєкт Aeolian Suite, у якому головним «режисером» виступає вітер
Канадський павільйон на 61-й Венеційській бієнале цього року став одним із найспокійніших і водночас найтривожніших просторів виставки. Художник Аббас Ахаван буквально відтворив зруйновані пам’ятки світової історії — але зробив це з матеріалів, які самі приречені на руйнування.
Французький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став одним із найбільш тихих, але водночас найбільш емоційних просторів виставки. Після реконструкції Франція повернулася у свою історичну будівлю в Джардіні та довірила її художниці Іто Барраді.
Велика Британія на 61-му Венеційському бієналі представила павільйон, який говорить про пам’ять, колоніалізм і те, як історія змінюється залежно від того, хто її розповідає. Центральною фігурою проєкту стала художниця Лубайна Хімід — одна з найважливіших представниць британського сучасного мистецтва.
Україна на Венеційській бієналі 2026 говоритиме про війну не через плакати чи гучні лозунги, а через історії людей, міст і речей, які довелося рятувати буквально з-під обстрілів. Центральним образом українського павільйону став «Оригамі олень» — скульптура з Покровська, яку евакуювали після наближення фронту.
Австрійський павільйон на Венеційській бієналі-2026 став однією з головних тем ще до офіційного старту виставки. Художниця Флорентина Хольцингер перетворила простір на дивний мікс аквапарку, техно-перформансу та арт-експерименту. Найбільше обговорень викликали сцени з «живим дзвоном» і незвична система туалетів у дворі павільйону.
Понад 50 активістів Pussy Riot та учасниці руху FEMEN зайняли російський павільйон на Венеційській бієналі, влаштувавши масштабний виступ проти агресії рф.
