Сальвадор на Венеційській бієнале показує мистецтво про війну і біженство
Сальвадор уперше в історії представить власний національний павільйон на 61-му Венеційському бієналі, і вже сам цей факт став важливою культурною подією. Проєкт «Картографуючи переміщення» пропонує подивитися на світ через досвід людей, які змушені залишати свої домівки, і через те, як ці історії формують сучасність.
Це виставка не про абстрактні поняття, а про дуже конкретні людські втрати, дороги, які не обирають, і реальність, у якій рух часто означає виживання, — пише Суспільне Культура.
Національний павільйон Сальвадора на Венеційській бієнале 2026 року стає для країни історичним дебютом і водночас спробою заявити про себе через мистецтво на глобальному рівні. Назва проєкту — «Cartographies of the Displaced» («Картографуючи переміщення») — одразу задає напрямок розмови: мапа тут розуміється не як географія, а як сукупність людських доль.
У центрі виставки — роботи художника Хосе Оскара Моліни, який досліджує теми міграції, вимушеного переселення та біженства. Його проєкти не зводяться до одного досвіду, вони радше складаються з багатьох історій, які перетинаються між собою і створюють складну картину сучасного світу.
У павільйоні йдеться як про особисті маршрути, так і про ширші глобальні процеси — війни, економічну нерівність, бідність і втрату. Це ті чинники, які змушують людей залишати місця, де вони жили поколіннями, і починати життя заново в інших умовах. Особливість проєкту полягає в тому, що він не намагається подати ці історії як статистику або сухі факти. Навпаки, акцент зроблено на людському вимірі — на тому, як виглядає переміщення не на мапі, а в реальному житті.
У цьому сенсі павільйон Сальвадора стає не лише мистецькою подією, а й важливим жестом присутності країни у світовому культурному контексті. Він говорить про досвід, який є спільним для багатьох регіонів світу, навіть якщо походить з конкретної географії.
І саме через цю універсальність історій про втрату і рух виставка «Картографуючи переміщення» на Венеційській бієнале 2026 року вже зараз сприймається як одна з тих, що виходять далеко за межі національного павільйону.
Венеційська бієнале 2026 ще офіційно не відкрилася, а вже стала однією з найбільш обговорюваних культурних подій року. Цього разу головна виставка говорить не про гучні маніфести чи політичний шум, а про емоції, тіло, пам’ять і здатність людини знову «чути» світ навколо себе.
Німецький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став не просто виставкою, а дуже особистою історією про пам’ять, війну та відповідальність. Проєкт «Ruin» («Руїна») готували художниці Генріке Науманн і Сун Тьєу разом із кураторкою Кетлін Реінгардт, але за кілька місяців до відкриття Науманн померла від раку.
Фінський павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року буквально живе за законами природи. Художниця Дженна Сутела створила проєкт Aeolian Suite, у якому головним «режисером» виступає вітер.
Павільйон Чехії та Словаччини на 61-му Венеційському бієналі цього року повертається до тем, які довго залишалися поза прямою розмовою. Проєкт «Мовчання крота» пропонує дивитися на історію не через гучні події, а через те, що було замовчано після 1989 року і продовжує впливати на сьогодення.
Канадський павільйон на 61-й Венеційській бієнале цього року став одним із найспокійніших і водночас найтривожніших просторів виставки. Художник Аббас Ахаван буквально відтворив зруйновані пам’ятки світової історії — але зробив це з матеріалів, які самі приречені на руйнування.
Французький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став одним із найбільш тихих, але водночас найбільш емоційних просторів виставки. Після реконструкції Франція повернулася у свою історичну будівлю в Джардіні та довірила її художниці Іто Барраді.
Велика Британія на 61-му Венеційському бієналі представила павільйон, який говорить про пам’ять, колоніалізм і те, як історія змінюється залежно від того, хто її розповідає. Центральною фігурою проєкту стала художниця Лубайна Хімід — одна з найважливіших представниць британського сучасного мистецтва.
Україна на Венеційській бієналі 2026 говоритиме про війну не через плакати чи гучні лозунги, а через історії людей, міст і речей, які довелося рятувати буквально з-під обстрілів. Центральним образом українського павільйону став «Оригамі олень» — скульптура з Покровська, яку евакуювали після наближення фронту.
Австрійський павільйон на Венеційській бієналі-2026 став однією з головних тем ще до офіційного старту виставки. Художниця Флорентина Хольцингер перетворила простір на дивний мікс аквапарку, техно-перформансу та арт-експерименту. Найбільше обговорень викликали сцени з «живим дзвоном» і незвична система туалетів у дворі павільйону.
Понад 50 активістів Pussy Riot та учасниці руху FEMEN зайняли російський павільйон на Венеційській бієналі, влаштувавши масштабний виступ проти агресії рф.
