Чехія на Венеційському бієнале досліджує те, про що не говорили після 1989 року
Павільйон Чехії та Словаччини на 61-му Венеційському бієналі цього року повертається до тем, які довго залишалися поза прямою розмовою. Проєкт «Мовчання крота» пропонує дивитися на історію не через гучні події, а через те, що було замовчано після 1989 року і продовжує впливати на сьогодення.
Це виставка про пам’ять, яка не завжди оформлена в слова, але все одно присутня — у культурі, образах і повсякденних звичках. І саме через це павільйон уже зараз називають одним із найцікавіших на бієнале, пише Суспільне Культура.
Спільний павільйон Чехії та Словаччини має довгу і доволі складну історію, яка починається ще з часів Чехословаччини. У 2026 році йому виповнюється сто років, і ця дата стає важливим символічним фоном для виставки.
Після розпаду країни було ухвалено домовленість: Чехія і Словаччина користуються павільйоном почергово, кожна країна представляє своє мистецтво у свій рік. Цього разу черга Чехії, і саме вона формує основний наратив експозиції. Назва проєкту — «Мовчання крота» (The Silence of the Mole) — одразу задає непряму, майже приховану інтонацію. Куратор Петер Сіт трактує мовчання не як відсутність голосу, а як культурний стан, у якому суспільство проживає досвід, але не завжди його проговорює.
Йдеться насамперед про постсоціалістичний контекст: період після 1989 року, коли країни Центральної Європи пройшли через швидкі політичні зміни, але не всі історії були осмислені до кінця. Саме ці «прогалини» і стають матеріалом для виставки.
Художники Якуб Янса і Сельмечі Кочка Юско пропонують несподіваний ключ до цієї теми — через образ «крота», відомого персонажа анімації, який у масовій культурі асоціюється з дитячою наївністю. Але тут він перетворюється на метафору прихованого руху під поверхнею історії, того, що не видно, але постійно працює під землею. Ця подвійність — між попкультурою і серйозним історичним контекстом — і створює основну напругу павільйону. З одного боку, знайомі образи, з іншого — складні питання про те, як суспільства пам’ятають власне минуле і що саме вони вирішують не озвучувати.
Окремий акцент зроблено на спільній спадщині Чехії та Словаччини. Павільйон не уникає теми розділення, але й не перетворює її на конфлікт. Навпаки, «Мовчання крота» радше виглядає як спроба зрозуміти, як спільна історія продовжує існувати навіть після політичного розходження.
У результаті чесько-словацький проєкт на Венеційській бієналі 2026 року стає не просто виставкою сучасного мистецтва, а тихою розмовою про те, що залишається між рядками історії — і чому іноді саме мовчання говорить найбільше.
Венеційська бієнале 2026 ще офіційно не відкрилася, а вже стала однією з найбільш обговорюваних культурних подій року. Цього разу головна виставка говорить не про гучні маніфести чи політичний шум, а про емоції, тіло, пам’ять і здатність людини знову «чути» світ навколо себе.
Німецький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став не просто виставкою, а дуже особистою історією про пам’ять, війну та відповідальність. Проєкт «Ruin» («Руїна») готували художниці Генріке Науманн і Сун Тьєу разом із кураторкою Кетлін Реінгардт, але за кілька місяців до відкриття Науманн померла від раку.
Фінський павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року буквально живе за законами природи. Художниця Дженна Сутела створила проєкт Aeolian Suite, у якому головним «режисером» виступає вітер
Канадський павільйон на 61-й Венеційській бієнале цього року став одним із найспокійніших і водночас найтривожніших просторів виставки. Художник Аббас Ахаван буквально відтворив зруйновані пам’ятки світової історії — але зробив це з матеріалів, які самі приречені на руйнування.
Французький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став одним із найбільш тихих, але водночас найбільш емоційних просторів виставки. Після реконструкції Франція повернулася у свою історичну будівлю в Джардіні та довірила її художниці Іто Барраді.
Велика Британія на 61-му Венеційському бієналі представила павільйон, який говорить про пам’ять, колоніалізм і те, як історія змінюється залежно від того, хто її розповідає. Центральною фігурою проєкту стала художниця Лубайна Хімід — одна з найважливіших представниць британського сучасного мистецтва.
Україна на Венеційській бієналі 2026 говоритиме про війну не через плакати чи гучні лозунги, а через історії людей, міст і речей, які довелося рятувати буквально з-під обстрілів. Центральним образом українського павільйону став «Оригамі олень» — скульптура з Покровська, яку евакуювали після наближення фронту.
Австрійський павільйон на Венеційській бієналі-2026 став однією з головних тем ще до офіційного старту виставки. Художниця Флорентина Хольцингер перетворила простір на дивний мікс аквапарку, техно-перформансу та арт-експерименту. Найбільше обговорень викликали сцени з «живим дзвоном» і незвична система туалетів у дворі павільйону.
Понад 50 активістів Pussy Riot та учасниці руху FEMEN зайняли російський павільйон на Венеційській бієналі, влаштувавши масштабний виступ проти агресії рф.
