Нова Зеландія на Венеційській бієнале досліджує духовність і колоніальну спадщину
Павільйон Нової Зеландії на 61-й Венеційській бієнале продовжує традицію звернення до корінної культури маорі та зв’язку людини з природою. Цьогорічний проєкт Фіони Пардінгтон «Taharaki Skyside» перетворює музейні образи птахів на складну розмову про пам’ять, духовність і колоніальну історію.
Це виставка, у якій птахи перестають бути просто біологічними об’єктами і стають носіями сенсів, символами зв’язку між світами та поколіннями, — пише Супільне Культура.
Павільйон Нової Зеландії на Венеційській бієналі традиційно належить до тих, які найбільш послідовно працюють із темами землі, океану та корінних традицій. Тут мистецтво часто стає способом повернення голосу маорі та переосмислення історії через локальну оптику, а не через колоніальну перспективу.
Проєкт «Taharaki Skyside» художниці Фіони Пардінгтон продовжує цю лінію, але робить її ще більш візуально радикальною. У центрі експозиції — великі фотографічні портрети таксидермічних музейних зразків птахів з Аотеароа та Південного океану, які виводять на поверхню складну тему взаємин між природою, музеями та культурною пам’яттю.
Авторка працює з ідеєю птаха як істоти, що в культурі маорі має особливий статус. В інтерв’ю ArtNews вона пояснює це так: «В нашій культурі птахи є посланцями світу духів. Вони є таонга (культурними скарбами), а їхня гідність та духовне буття невід’ємні. Я реабілітую їх із колоніальної вітрини».
Ця фраза фактично задає ключ до всього проєкту: йдеться не лише про зображення, а про повернення гідності тим образам, які колись були вписані в музейну логіку як об’єкти спостереження. Окремим шаром у виставці стає відсилання до «Божественної комедії» Данте, де птахи і подібні образи виконують роль провідників між світами. У цьому контексті птахи Пардінгтона також читаються як посередники — між живим і мертвим, природним і культурним, минулим і сучасним.
Сам павільйон Нової Зеландії на Венеційській бієналі 2026 року знову підкреслює те, що для країни є принциповим: мистецтво тут не відокремлене від землі, історії та духовних уявлень. І саме через це він залишається одним із найбільш цілісних і впізнаваних на всій виставці.
Венеційська бієнале 2026 ще офіційно не відкрилася, а вже стала однією з найбільш обговорюваних культурних подій року. Цього разу головна виставка говорить не про гучні маніфести чи політичний шум, а про емоції, тіло, пам’ять і здатність людини знову «чути» світ навколо себе.
Німецький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став не просто виставкою, а дуже особистою історією про пам’ять, війну та відповідальність. Проєкт «Ruin» («Руїна») готували художниці Генріке Науманн і Сун Тьєу разом із кураторкою Кетлін Реінгардт, але за кілька місяців до відкриття Науманн померла від раку.
Фінський павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року буквально живе за законами природи. Художниця Дженна Сутела створила проєкт Aeolian Suite, у якому головним «режисером» виступає вітер.
Сальвадор уперше в історії представить власний національний павільйон на 61-му Венеційському бієналі, і вже сам цей факт став важливою культурною подією. Проєкт «Картографуючи переміщення» пропонує подивитися на світ через досвід людей, які змушені залишати свої домівки, і через те, як ці історії формують сучасність.
Павільйон Чехії та Словаччини на 61-му Венеційському бієналі цього року повертається до тем, які довго залишалися поза прямою розмовою. Проєкт «Мовчання крота» пропонує дивитися на історію не через гучні події, а через те, що було замовчано після 1989 року і продовжує впливати на сьогодення.
Канадський павільйон на 61-й Венеційській бієнале цього року став одним із найспокійніших і водночас найтривожніших просторів виставки. Художник Аббас Ахаван буквально відтворив зруйновані пам’ятки світової історії — але зробив це з матеріалів, які самі приречені на руйнування.
Французький павільйон на 61-му Венеційському бієналі цього року став одним із найбільш тихих, але водночас найбільш емоційних просторів виставки. Після реконструкції Франція повернулася у свою історичну будівлю в Джардіні та довірила її художниці Іто Барраді.
Велика Британія на 61-му Венеційському бієналі представила павільйон, який говорить про пам’ять, колоніалізм і те, як історія змінюється залежно від того, хто її розповідає. Центральною фігурою проєкту стала художниця Лубайна Хімід — одна з найважливіших представниць британського сучасного мистецтва.
Україна на Венеційській бієналі 2026 говоритиме про війну не через плакати чи гучні лозунги, а через історії людей, міст і речей, які довелося рятувати буквально з-під обстрілів. Центральним образом українського павільйону став «Оригамі олень» — скульптура з Покровська, яку евакуювали після наближення фронту.
Австрійський павільйон на Венеційській бієналі-2026 став однією з головних тем ще до офіційного старту виставки. Художниця Флорентина Хольцингер перетворила простір на дивний мікс аквапарку, техно-перформансу та арт-експерименту. Найбільше обговорень викликали сцени з «живим дзвоном» і незвична система туалетів у дворі павільйону.
Понад 50 активістів Pussy Riot та учасниці руху FEMEN зайняли російський павільйон на Венеційській бієналі, влаштувавши масштабний виступ проти агресії рф.
