Вчені виявили унікальне підводне загублене місто з ознаками життя — Indian Defence Review
Дослідники зафіксували підводну геологічну структуру, яку називають «Загубленим містом», що вирізняється серед інших подібних утворень на Землі. Попри екстремальні умови, там виявлено активні екосистеми, які продовжують існувати без сонячного світла.
Науковці, які досліджують дно океану, виявили таємничий підводний ландшафт, що не схожий на жодне інше місце на Землі. Він розташований на вершині підводної гори на захід від Середньоатлантичного хребта. Як пише Indian Defence Review, йдеться про так зване гідротермальне поле «Загублене місто», яке підноситься на висоту понад 700 метрів під поверхнею у вигляді нерівного масиву височенних карбонатних утворень.
«Вперше відкрите у 2000 році, це розлогі, схоже на інопланетне середовище, сьогодні визнається найдовговічнішою системою гідротермальних джерел у світі, що дає безпрецедентне уявлення про те, як могло зародитися життя в екстремальних умовах», — додають у публікації.
У ландшафті «Загубленого міста» переважають височенні моноліти та менші шпилі — від крихітних грибоподібних стосів до структур, що сягають близько 60 метрів у висоту.
«Ці кальцитові димарі примарно світяться блакитним світлом під променями дистанційно керованих апаратів, створюючи враження позаземного горизонту, застиглого в часі», — зазначає видання.
Як наголошують фахівці, системи гідротермальних джерел тут сильно відрізняються від типових «чорних димарів», оскільки вони виробляють у 100 разів більше водню та метану, виділяючи набагато менше тепла.
«Ця унікальна хімічна реакція дозволяє вуглеводням підтримувати різноманітні мікробіологічні спільноти навіть за відсутності кисню, утворюючи основу екосистеми, повністю незалежної від сонячного світла. Найвища з цих структур, названа «Посейдон», підноситься на понад 60 метрів і слугує символом як геологічної стійкості, так і біологічної життєздатності», — пояснюють у матеріалі.
Водночас дослідження Університету Вашингтона показують, що «Загублене місто» виробляє життєво необхідні хімічні речовини в обсягах, які не бачили у типових гідротермальних джерелах типу «чорні димарі».
«Вуглеводні, такі як метан і водень, що є будівельними блоками клітинного життя, утворюються безпосередньо в результаті взаємодії морської води з мантійними породами — процесу, відомого як серпентинізація, — а не з біологічних чи атмосферних джерел», — підкреслює Indian Defence Review.
Вчені з Вашингтонського університету пишуть, що ці рідини виробляють у 10–100 разів більше водню та вуглеводнів, ніж «чорні димарі», створюючи лужне середовище, в якому мікроорганізми можуть активно розвиватися.
«На відміну від кислих, багатих на залізо та сірку умов «чорних димарів», у гідротермальних джерелах «Загубленого міста» переважають майже чисті карбонати, що утворюють височенні структури та шпилі, які за розмірами значно перевершують типові гідротермальні системи», — зауважують у публікації.
Попри суворі умови навколишнього середовища, «Загублене місто» кишить життям. У димоходах живуть равлики, ракоподібні, краби, креветки, морські їжаки та вугри, які харчуються вуглеводнями, що виділяються з гідротермальних джерел.
Водночас бактерії утворюють щільні килимки на поверхнях мінералів, створюючи мікрокосм життя, який витримує екстремальний тиск й температури, що досягають 40°C.
«Гідротермальні джерела цього родовища є надзвичайно стабільними порівняно з вулканічними «чорними димарями», які часто руйнуються через кілька десятиліть. Така довговічність дає змогу розвиватися складним екологічним мережам, що надає вченим унікальну можливість спостерігати за життям у екстремальних, ізольованих середовищах існування. Дослідники наголошують, що ці відкриття можуть допомогти нам зрозуміти, як життя може існувати в подібних екстремальних середовищах на інших планетах», — підсумували у матеріалі.
Може зацікавити:
У Сонячній системі могли знайти сліди зниклої планети розміром із Місяць
Раніше вчені розповіли, що наша планета відрізняється від інших, які існують у Сонячній системі. І йдеться не лише про газові гіганти, а й сусідні для нас кам’янисті небесні тіла. Наприклад, як і на нашій планеті, на Марсі спостерігаються сонячні затемнення.
А група вчених з Університету Ворика, спільно з Європейським космічним агентством (ЄКА), Технологічним інститутом Джорджії та Центром мікрогравітації в Німеччині, домоглися прориву у створенні енергії, керованої світлом, що може стати ключем до майбутньої колонізації Марса.
До кінця десятиліття NASA планує створити на Марсі місячний форпост. Це необхідно реалізувати до того, як планету будуть досліджувати люди.
