28 серпня у селі Мила на Київщині, що розташоване за 20 км від Вишневого, після російської атаки здетонували склади з боєприпасами біля житлових будинків. Потужні вибухи та пожежі призвели до численних жертв серед цивільних та знищили сотні будинків.
«Жахлива ситуація, жахлива недбалість…Після ситуації у Вишневому ще один такий злочин – це абсолютно неприпустимо», — прокоментував президент Володимир Зеленський трагедію на Київщині та закликав неупереджено її розслідувати.
Враховуючи, що детонацію боєприпасів у Милій вже називають «другим Вишневим», повторення та масштаби жертв виходять за межі лише розслідування службової недбалості. Можливо, йдеться про більш стратегічні уроки та наслідки. На думку українських військових аналітиків, головна помилка відповідальних посадовців полягала в ілюзії, нібито розміщення складів зі зброєю біля цивільних об'єктів стримає ворога від ударів.
Натомість армія РФ розпочала кампанію масованих обстрілів, які виявилися набагато небезпечнішими за попередні. Російські атаки на об’єкти оборонки поблизу цивільної забудови призводять не лише до військових, а й до політичних ризиків для Києва. Кремль намагається підвищити соціальну напругу, а також звинуватити Україну в порушенні міжнародних конвенцій, що забороняють розміщувати військові об'єктів поруч із житловими масивами.
UA.News розповідає про можливі причини та обставини трагедії у селі Мила, ймовірність аудиту та релокації складів БК і що про це думають військові експерти.
Удар російського дрона та детонація
Ввечері 28 серпня російський безпілотник влучив на територію підприємства у селі Мила Бучанського району на Київщині. Удар спричинив вторинну детонацію на складах з боєприпасами. Почалися настільки потужні вибухи та пожежі, що довелося тимчасово перекривати ділянку автомагістралі М-06 «Київ — Чоп» з 15-го по 32-й км.
У селі загинуло 38 людей, ще півсотні – поранені. Найбільше жертв – у приватному пансіонаті для літніх людей «Добрий дім», що був розташований через дорогу від складів. Згоріли всі, хто був на той час у пансіонаті – його мешканці та персонал. Серед загиблих внаслідок детонації — голова Дмитрівської громади Тарас Дідич, який прибув на місце події, щоб організувати допомогу людям.
«О пів на девʼяту почало детонувати — 3 години тривали наче три доби. Маленькі вибухи були постійно. Доводилося виходити з підвалу й перевіряти, чи не горить хата. Великі вибухи були кожні 10 хвилин», — розповів репортерам місцевий мешканець Павло.
Ще один потерпілий Руслан згадує, як рятувався із сім’єю під час детонації: «Коли почалися перші вибухи, ми зайшли в хату і не могли вийти, бо просто неперервно свистіли снаряди. Добре, що не пішли в підвал, бо коли від снарядів вже загорілася хата, не було іншого виходу, як вибігати й тікати. Діти бігли асфальтом, а біля них коцали уламки БК».
Чи було відомо місцевим, що в селі зберігають боєприпаси, — думки розійшлися. Дехто зізнався, що здогадувалися про призначення об'єкта. Розповідали, як туди приїздили військові, вивантажували та завантажували деревʼяні ящики. Інші заперечували, мовляв, знали лише про цивільне підприємство.
«Нам було відомо лише, що це склади з питною водою та фабрика із розливу цієї питної води. Що тут зберігалося, ніхто нікому не казав, ніхто нічого не знав… сусідні «прильоти» у Вишневому та Капітанівці повинні були навчити. На жаль, жодних висновків, жодного навчання…», — розповів журналістам один із постраждалих.
Пізніше у Київській облдержадміністрації повідомили, що у селі Мила та прилеглих населених пунктах пошкоджено 366 об’єктів, понад 200 з них – приватні будинки та 14 багатоповерхівок.
Станом на 1 вересня — четверту добу поспіль — на місці детонації ще тривали рятувальні роботи та розмінування. Майже 288 гектарів території попередньо визначили як забруднену вибухонебезпечними предметами. Із цієї ділянки сапери обстежили понад 116 гектарів. До ліквідації наслідків залучили сили ДСНС з чотирьох регіонів.
Розслідування та відповідальність
Згадуючи про трагедію у селі Мила, президент у вечірньому зверненні сказав, що розмовляв з генеральним прокурором, керівниками силових відомств та головкомом армії. Зеленський запевнив, що у них є «все, що необхідно для розслідування». Нині слідство встановлює, чому склади з боєприпасами в Бучанському районі були розміщені поблизу житлових будинків.
Як і у Вишневому, Служба безпеки України відкрила кримінальну справу за фактом російського удару по складах, а також за фактом повторної детонації. СБУ веде розслідування за статтею про службову недбалість.
Із офіційними заявами виступило військове командування. У Генштабі наголосили, що в ЗСУ діє жорстка заборона на розміщення складів зброї, боєприпасів та інших подібних об'єктів поруч із цивільною забудовою. А всі склади поблизу житлових будинків — підконтрольні виробникам зброї будь-якої форми власності.
У Міноборони закликали виробників боєприпасів та зброї релокувати склади, що несуть загрозу цивільному населенню.
«Усі відповідальні керівники складових Сил безпеки та оборони, вітчизняного ОПК повинні провести повний аудит місць розміщення зброї та боєприпасів. Подібні об’єкти не мають перебувати поруч із житловими будинками», — йшлося у заяві оборонного відомства.
Хто мав контролювати розміщення цих складів і чи є у цьому корупція – це питання стало предметом дискусії на політичному рівні. Відповіддю на цей запит стало твердження, що відповідальність за такі об’єкти «розмита». Та й загалом - правила, які визначають відстані до житлових забудов були прописані ще для мирного часу.
«Є відповідальність, звісно, і вона має бути, але на сьогоднішній день вона розмита. І вона розмита між власником об'єкту, між військовою частиною, між командуванням, відповідно, між місцевою владою, контролюючими органами. Тому що я, як колишній військовий, перш ніж зайняти якийсь об'єкт, я надаю старшому начальнику пропозиції, відповідно, погоджуюся з місцевими адміністраціями. Там, повірте, досить великий ланцюг погодження», – пояснив в етері Радіо Свобода полковник ЗСУ у відставці Дмитро Кащенко.
«Одного компромісного рішення, де будуть задоволені всі, і збережені життя теж насправді важко і складно знайти. Тому що мова не лише про Київ і Київську область, а фактично всю Україну, яка використовується для Сил оборони для певних своїх різних задач. І одна історія, коли це справді вина держави, халатність і так далі. Інша історія – це українці, які свідомо ворогу здають точки скупчення військового особового складу і боєприпасів», – заявила народна депутатка Соломія Бобровська.
Версія про склади Fire Point
Хоча масову детонацію у Милій порівнюють із Вишневим, ЗМІ та громадські активісти звертають увагу на головну відмінність: влада офіційно не повідомила якому виробнику належали запаси озброєння, які опинилися під ударом.
У той же час міністерство оборони Росії рапортувало, що в селі Мила нібито поцілили у склад боєприпасів компанії Fire Point. Мовляв, на об’єкті зберігали комплектуючі та стартові прискорювачі для безпілотників FP-1 і FP-2.
Зрештою підозри, що склади належали, ймовірно, наближеній до президента компанії Fire Point, проявилися у публічній перепалці в соцмережах.
Керівник благодійного фонду «Повернись живим» Тарас Чмут нагадав події у Вишневому, де після удару по артскладах звільнили та затримали керівників державних підприємств. Водночас натякнув про розслідування порушення правил зберігання боєприпасів поблизу житлових будинків у Милій.
«Чи буде подібна реакція цього разу? Чи якщо підприємство «своїх», то «списуємо на війну» та росіян? Бо своїх чіпати не можна», - написав Тарас Чмут, хоча прямо не вказував ані Дениса Штілермана, ані компанію Fire Point.
Співвласник Fire Point Денис Штілерман одразу ж різко відреагував на цей допис. «От ти негідник і брехун. Як можна так розповсюджувати брехню!» — написав він.
Дмитро Снєгирьов: Відповідь лежить на поверхні
Детонація складів із боєприпасами у селі Мила — це вже третій подібний випадок після аналогічних подій у Вишневому та на Дніпропетровщині. Така послідовність свідчить про системну роботу російських спецслужб, їхній високий рівень поінформованості та, на жаль, про низький рівень контррозвідувальної діяльності в Україні, вважає військовий аналітик Дмитро Снєгирьов, який вивчав обставини вибухів на складах БК у роки проведення АТО.
«За забезпечення контррозвідувального режиму та унеможливлення подібних сценаріїв відповідає Служба безпеки України. Її царина — виявляти можливі джерела витоку інформації як серед військовослужбовців, так і серед цивільних, які можуть співпрацювати з ворогом.
Три випадки - це забагато. При чому, після Вишневого, де взагалі був кричущий випадок: були попередні атаки БПЛА, але на них жодним чином не відреагували переміщенням складів. І вже потім відбулося те, що відбулося, тобто ліквідація складу.
З огляду на те, що чисельність СБУ перевищує 40 тисяч співробітників (що суттєво більше, ніж у спецслужбах багатьох країн Європи, як-от у Великій Британії, де працює трохи більше ніж 6 тисяч осіб), виникають серйозні запитання щодо ефективності її роботи.
Не варто пояснювати успішні удари ворога виключно даними супутникової чи технічної розвідки — слід обов'язково враховувати й перевіряти фактор агентурної роботи. Перевірки мають стосуватися як державних підприємств (зокрема підпорядкованих «Укроборонпрому»), так і приватних структур», — наголошує Дмитро Снєгирьов.
Він також вказує на штучне зміщення акцентів у спробі суспільства підняти питання: «Хто дозволив і чому розмістили склади поблизу житлової забудови?». Відповідь лежить на поверхні: розміщення подібних об’єктів неможливе без рішення військово-цивільної адміністрації.
«Спроби перекласти провину на завідувачів складів чи інших другорядних осіб — це штучне зміщення акцентів. За безпеку та режим обороноздатності області найперше відповідає очільник Київської обласної військової адміністрації. Якщо ж склад належить приватній структурі (зокрема в ЗМІ згадують Fire Point), виникає питання щодо дії так званого «телефонного права», коли місцевим адміністраціям віддають накази розміщувати об’єкти всупереч безпековим нормам та чинному законодавству», — каже військовий аналітик.
За його словами, розміщення широкого асортименту боєприпасів — від кулеметних набоїв до систем протибалістичного захисту — в одному місці суперечить інструкціям, які вимагають розосередження складів. До того ж, такі об'єкти вже давно треба було перевірити.
«Заяви про необхідність проведення аудиту та можливої релокації лунають не просто так, а можливо, свідчать про певні корупційні схеми і в Міністерстві оборони, і в «Укроборонпромі». Але відповідь мають дати відповідні органи. На жаль, є підстави для подібних версій. Та кількість складів, які вибухали в Україні ще під час проведення АТО, свідчить про те, що мали місце корупційні оборудки. А також намагання відверто заробити якраз на вибухах складів. І потім, у цьому цинізм ситуації, заробити на відновленні пошкодженої цивільної інфраструктури», — пояснює аналітик і наголошує, що варто буде звернути увагу на фінансові потоки та компанії, які отримають контракти на відбудову.
Снєгирьов також нагадує, що на кожному оборонному підприємстві ще за часів Радянського Союзу працював так званий Перший відділ, режимно-секретний підрозділ, який контролював процес прийому продукції, забезпечував захист інформації та контррозвідку. Таким чином, виникають питання щодо ефективності саме таких спецпідрозділів, а також до самої методології розміщення військових складів.
«Якщо вже третій склад вибухає поблизу житлової інфраструктури - це означає, що був розрахунок на те, що «москалі» не будуть бити по мирному населенню. Мовляв, якщо ми розмістимо склад поблизу житлової інфраструктури, це буде запобіжником, що його не знищать росіяни. Давайте називати речі своїми іменами, - каже Снєгирьов і наголошує. — Це стало помилкою, на якій зіграли росіяни. Тому треба міняти саму методологію. Тобто відмовитися вже від того, що росіяни не будуть бити по цивільних. Б'ють і б'ють цілеспрямовано. Тому має бути інший характер розміщення військових об'єктів, в першу чергу, складів».
