Домагання і дискримінація в університеті Грінченка, що показав аудит
Гендерний аудит в Університеті імені Бориса Грінченка зафіксував десятки випадків домагань, кібердомагань і скарг на дискримінацію, однак після оприлюднення результатів університет фактично не показав публічних наслідків або системних рішень. Формально звіт є, цифри озвучені, але відповідь на питання «що далі» досі зависла у повітрі, пише Главком.
У Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка провели гендерний аудит — документ, який мав би показати, як у виші насправді почуваються студенти і викладачі, чи є випадки дискримінації, і як часто виникають ситуації, які виходять за межі просто «незручних жартів» або побутових конфліктів.
Результати виявилися такими, що їх складно ігнорувати: сотні відповідей, десятки сигналів про домагання, кібертиск і різні форми психологічного та фізичного тиску. Але ключове питання з’явилося одразу після публікації звіту — чому ці дані залишилися в форматі документа, а не стали підставою для розслідувань чи персональних рішень.
Що показав аудит
Згідно з оприлюдненими матеріалами дослідження, студенти повідомили про 111 випадків домагань у різних формах, ще 34 епізоди кібердомагань та 38 випадків погроз або застосування фізичної сили.
Ці цифри не виглядають як поодинокі історії — радше як повторювана проблема, яка існує в різних середовищах університету, включно з аудиторіями, гуртожитками та онлайн-комунікаціями. Окремо в анкетах студенти описували випадки некоректної поведінки викладачів, зокрема сексистські висловлювання та коментарі, які знецінюють роль жінок або формують стереотипи щодо студентів.
Серед наведених відповідей були такі формулювання:
«Сексистські висловлювання викладачів, принижуючи вклад та уміння жінок у сфері професії»;
«Тобі ж дітей виховувати та чоловіка оберігати потрібно, а не йти туди працювати»;
«Недоречні жарти стосовно студенток, різниця при обговоренні майбутнього студентів/студенток».
Також фіксувалися скарги на нерівне ставлення до студентів і студенток під час навчального процесу та оцінювання.
Чому це не стало скандальним розслідуванням
Попри масштаб зафіксованих відповідей, університет позиціонує гендерний аудит як дослідницький інструмент, а не як перевірку чи службове розслідування. Саме тому, як пояснює адміністрація, результати не автоматично запускають дисциплінарні процедури щодо конкретних осіб.
Проректорка університету та депутатка Київради Алла Шлапак наголосила, що участь у такому аудиті була добровільною, а самі анкети — анонімними, що ускладнює ідентифікацію конкретних випадків. «Це дослідження, це не перевірка. Гендерний аудит не є підставою для проведення будь-яких розслідувань. Це наукове дослідження», — пояснила вона.
Водночас в університеті визнають, що отримані дані стали підставою для розробки внутрішніх документів і планів, але не для публічного розголосу результатів конкретних інцидентів.
Як університет планує реагувати
Після аудиту виш заявив про створення робочих груп і розробку гендерного плану дій до 2030 року. Також декларується вдосконалення механізмів реагування на скарги, підвищення гендерної чутливості освітніх програм і впровадження нових внутрішніх процедур. Серед рекомендацій, які оприлюднені у звіті:
- розробити гендерний план розвитку університету до 2030 року;
- покращити механізми реагування на випадки домагань і дискримінації;
- враховувати потреби студентів і працівників із дітьми;
- інтегрувати гендерний підхід у навчальні програми та дослідження.
В університеті також заявляють про регулярні зустрічі з профільними службами та роботу комісій, які мають реагувати на подібні випадки.
Питанння, яке залишається без відповіді
Попри формальні кроки, головна частина дискусії точиться навколо того, що саме сталося з результатами аудиту на практиці. Чи були службові перевірки, чи хтось ніс дисциплінарну відповідальність, чи змінилася реальна поведінка в аудиторіях — на ці питання публічної відповіді немає.
Університет наголошує, що має комісії та канали для звернень, а студенти можуть напряму повідомляти про інциденти через відкриті контакти керівництва. Але критики звертають увагу: сам факт великої кількості скарг у звіті свідчить не лише про окремі випадки, а про потребу системного реагування, яке виходить за межі адміністративних планів.
Контекст проблеми
Ситуація в Грінченка не є унікальною — тема харасменту та дискримінації в українських вишах останніми роками все частіше виходить у публічну площину. В окремих випадках це закінчується гучними скандалами і кримінальними провадженнями, однак у більшості ситуацій проблема залишається всередині системи освіти.
Гендерний аудит у цьому випадку став радше дзеркалом, яке показало масштаб явища, але не став механізмом його вирішення.
