«Вони б'ють по наших НПЗ — отримають відповідь»: таким цинічним чином російський диктатор Володимир Путін 30 серпня анонсував нову кампанію атак по українській енергетиці. Окремо лідер РФ дав зрозуміти, що російські військові вже отримали відповідні накази. Судячи з даних розвідки та військових аналітиків, ці удари вже відбуваються, однак поки що не є масовими.
На календарі — 4 вересня. Літнє тепло, яке дозволяло тривалий час жити без відключень, закінчується. Попереду вогкі осінні ночі та зимові морози. І тут не треба бути військовим експертом, щоб зрозуміти: новий «сезон» масованих ударів по енергосистемі — це не ймовірність, а лише питання часу.
Всі також прекрасно розуміють й іншу болючу реальність: дефіцит систем ППО і особливо ракет до них в Україні нікуди не подівся. Відсотки збиття все гірші, влада на вищому рівні каже, що засобів для протидії ворожим атакам обмаль, а росіяни тим часом лише нарощують свою вогневу міць.
А тому перед українцями постає — вчергове — питання: що буде зі світлом і до чого готуватися? Що загрожує вітчизняній енергетиці найближчим часом? Ситуація, на жаль, невтішна. Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Розвідка боєм: як Кремль готує «ідеальний шторм» для енергетики
Останні тижні літа стали для російської армії періодом активної «розвідки боєм». Те, що відбувається зараз в українському небі та на енергетичних об'єктах — це не хаотичні обстріли, а методична підготовка до великої кампанії. Військові пабліки, зокрема відомий «Николаевский Ванёк», що відслідковує динаміку ударів, фіксують тривожну тенденцію: систематичні атаки на енергетику фактично відновилися ще в серпні, хоча й не були поки що настільки масовими, як ми звикли.
Статистика красномовна: лише за перший тиждень серпня було зафіксовано 38 ударів, за другий — 20, за третій — 29, а за останній тиждень місяця — вже 43. Сумарно близько 130 атак, і це без урахування ударів по газовій інфраструктурі, яка також перебуває під прицілом. Географія також широка: від прифронтових Херсонщини та Донеччини до Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, тощо. Ворог використовує весь арсенал: від дешевих FPV-дронів і КАБів, які кошмарять прифронтові підстанції, до балістичних ракет і реактивних «шахедів» у тилу.
Але головне навіть не це. Головне — відбувається активна розвідка. Впродовж останніх тижнів російські сили ведуть розвідку енергетичних об'єктів по всій країні. Вони шукають вразливі місця, вираховують маршрути, оцінюють ефективність захисту. Це схоже на поведінку хижої птиці, яка кружляє навколо жертви перед вирішальним стрибком.
І цей стрибок, згідно з прогнозами, буде, на жаль, потужним і відчутним. За інформацією від розвідки США, Україну чекає до восьми хвиль масованих ударів. Прогнозований початок кампанії — остання декада вересня та/або початок жовтня. Тобто рахунок йде вже не на місяці, а на тижні.
Найстрашніше ж у цьому прогнозі — число: до 90 ракет різних типів за раз під час перших трьох наймасштабніших хвиль. Як з цим впорається система ППО, якщо йтиметься про балістику — всім очевидно. Наслідком таких атак, за різними оцінками, стануть відключення світла тривалістю до 16 годин на добу (а то й більше). По суті, це означає життя в режимі «світло є лише кілька годин вночі та зранку». Основними цілями, за прогнозами американської розвідки, стануть Київ і область, Одещина, Дніпровщина, Черкащина, Вінниччина та Захід України.
Анатомія удару: куди і як цілитимуть росіяни
Безумовно, ТЕЦ і ТЕС, які дають маневрову генерацію та тепло в міста, залишаються пріоритетними цілями. Як і гідроелектростанції (ГЕС), пошкодження яких має катастрофічні наслідки для водопостачання та екології цілих регіонів, і газова інфраструктура, по якій і так постійно наносяться удари.
Ще одна велика загроза нависла над розподільчими мережами АЕС. Звісно, бити прямо по реакторах атомних станцій росіяни навряд чи наважаться — якими б вони не були відмороженими, але у всього є своя межа. Та й, врешті, а навіщо стріляти по самій станції і по «броні» реактора, яку не проб'є жодна балістична ракета, якщо АЕС можна «виключити» іншим, куди більш простим і вишуканим способом?
«Ахіллесова п'ята» українських атомних станцій — це відкриті розподільчі пристрої (ВРП) та вузли, які з'єднують станцію із загальною енергомережею. Взагалі АЕС — це надзвичайно інертна система. Вона не може просто так «пригальмувати», наче автомобіль, або швидко скинути потужність за натиском однієї кнопки. Якщо знищити або пошкодити трансформатори та лінії, якими електроенергія йде від АЕС до споживача, станція втратить можливість видавати енергію. Їй просто стає нікуди виробляти струм. У такому випадку реактор доводиться зупиняти або переводити на мінімальний рівень потужності, що для енергосистеми рівнозначно втраті кількох гігават (!) генерації. Росіяни це чудово розуміють.
Не варто забувати й про об'єкти критичної інфраструктури, які живляться від тієї ж енергії. Удари по водоканалах, каналізаційних насосних станціях — це також цілком очікувані речі. Навіть якщо вдома буде світло від генератора чи зарядної станції, але не буде води та водовідведення, життя у місті швидко стане неможливим фізично.
Окремий пласт проблеми — готовність влади: як центральної, так і перш за все місцевої. Цей холодний сезон стане моментом істини для багатьох управлінських команд. Хтось за останній час встиг змонтувати і встановити когенераційні установки, розподілити генерацію, перенести критичне обладнання під землю та забезпечити захист підстанцій габіонами й сітками — хоча б якось, хоча б частково. А хтось, на жаль, займався лише політичною боротьбою, власним збагаченням та звітами про «підготовку до зими». Вже зовсім скоро ми побачимо на конкретних прикладах, хто працював на результат, а хто тільки імітував бурхливу діяльність.
Інвестиції у виживання: що зробити вже зараз, поки не пізно
Переходимо до ключового питання: «що робити?». Найпростіший і водночас найскладніший у реалізації варіант — дійсно хоча б на кілька місяців просто виїхати з країни. Але очевидно, що така можливість є, на жаль, далеко не у всіх, і особливо у мільйонів чоловіків призовного віку. Тож для абсолютної більшості українців, які залишаються вдома, розраховувати передусім потрібно на себе та на власні сили. Держава нікому ніяк не допоможе, про що владоможці та експерти фактично кажуть напряму.
Почати варто з критично важливого — енергетичної автономії. Павербанки великої ємності, портативні зарядні станції, генератори (якщо дозволяють умови та бюджет), ліхтарі на ємних акумуляторах, джерела безперебійного живлення — це той мінімум, який дозволить пережити тривалі відключення світла. Зараз, на початку осені, ідеальний час для таких покупок. Попит на ці товари поки ще відносно низький, тож вони коштують дешевше. Як тільки почнуться холоди і відключення стануть суворою реальністю, ціни на ту саму продукцію гарантовано злетять. Також можливий дефіцит, бо Росія масово знищує склади в тому числі з побутовою технікою. Тож кращого моменту для інвестицій у власну енергобезпеку, ніж зараз, просто не буде.
Другий важливий напрямок — утеплення житла. Тут важлива кожна дрібниця: вікна, вхідні та балконні двері, дах, горище, стіни. Чим менше тепла витікатиме з вашої квартири чи будинку, тим довше вдасться зберегти більш-менш прийнятну температуру під час вимкнень централізованого опалення.
Нарешті, третє — варто заздалегідь серйозно обміркувати систему автономного обігріву. Залежно від фінансових і технічних можливостей, це може бути твердопаливний котел, безпечна автономна газова система обігріву або ж зв'язка потужного генератора з електричними обігрівачами та тепловими акумуляторами. Якщо ж ви мешкаєте в багатоповерхівці, де встановити котел неможливо фізично, варто принаймні мати одне компактне та безпечне автономне джерело тепла на кшталт туристичного газового обігрівача (суворо дотримуючись правил безпеки та вентиляції!) та запас балонів до нього.
Крім того, якщо є хоч теоретична можливість, варто розглянути тимчасовий переїзд до невеликого населеного пункту або села подалі від великих міст. Там, як правило, простіше організувати автономний побут, мати власну піч або твердопаливний котел. І це дає ще один суттєвий бонус: обстрілів енергетичної інфраструктури та промислових об'єктів у віддаленій сільській місцевості буде або значно менше, або не буде взагалі.
Думки експертів
Експерт у сфері енергетики, голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко вважає, що повномасштабних блекаутів очікувати наразі не варто. Але досить довгі відключення світла цілком вірогідні.
«Блекаут — це коли або той чи інший регіон просто від'єднується від загальної енергосистеми України, або коли «лягає» вся система в принципі. А от тривалі відключення — це може бути. Вони, до речі, є і зараз, у тій же Херсонській області, на Запоріжжі, на Сумщині. От мешканцям Херсону вже прямо запропонували виїхати з міста, бо там світла не буде. Тому це все вже є. Далі треба очікувати погіршення ситуації, як би ми не готувалися. Так, частково об'єкти будуть закриті, на великих станціях і підстанціях є свій захист — але не всі об'єкти фізично можна захистити. Тож ми повинні готуватися до вкрай складної ситуації з відключеннями електроенергії. Це те, що нам зараз потрібно. Готуватися має кожен на своєму місці. Перш за все, держава має допомагати громадян пройти цей опалювальний сезон. Щоб люди могли, наприклад, за кредит з нульовою ставкою купити собі павербанки, генератори, станції чи інвертори. Підприємства мають максимально забезпечити свої власні потужності. Бо відключення можуть бути і по 16-20 годин, а деякі регіони можуть потерпати і від постійних, перманентних відключень», — прогнозує Олег Попенко.
Старший інженер Сергій Т., який наразі працює над відновленням однієї з пошкоджених ворогом столичних ТЕЦ, також оцінює ситуацію доволі скептично.
«Не впевнений, що їм вдасться все роздовбати аж до блекауту. Але тривалі відключення світла, як і минулої зими — це буде реальність навіть без ударів. А з ударами взагалі ніхто нічого спрогнозувати не може. Очевидно тільки, що вони будуть, і будуть масштабні. А збивати ці ракети зараз буквально нічим… Мені складно сказати, наскільки підготовлена Україна до цих ударів. Столиця підготовлена так собі, на мій погляд. Але в якомусь сенсі стовідсотково підготуватися до них неможливо. З того, що я можу сказати: на нашому об'єкті роботи досі далекі від завершення, хоча мали закінчити ще до літа. Атаки при цьому не припиняються. На станції в цілому панує якась меланхолічна атмосфера: мовляв, навіщо це все робити, якщо восени-взимку все одно все знищать. Це погана позиція, неконструктивна… Десь підготовка краща, десь значно гірша. Але складно взимку буде всім», — зазначив наш співрозмовник.
Резюмуючи, українська енергосистема входить у черговий дуже складний період. Ілюзій щодо «гуманності» ворога немає. Путін прямо сказав, що битиме по енергетиці, а найближчі тижні та місяці покажуть, наскільки міцною та повноцінною виявилася вітчизняна підготовка. Прогнози, втім, все одно невтішні: якщо вісім хвиль масованих атак дійсно стануть реальністю, українцям знову доведеться надовго забути про такі базові для всього світу блага цивілізації, як стабільні світло і тепло.
