10 лютого 2026 року стало важливим днем для національної валюти. Національний банк України (НБУ) тоді офіційно підвищив курс євро одразу на 36 копійок — до рівня 51,12 грн. Крім того, курс долара перейшов важливу психологічну позначку у 43 грн. Станом на 12 лютого євро коштує 51,25 грн, а долар — 43,09 грн.
Це сколихнуло не надто активний український фінансовий ринок і змусило тих громадян, які слідкують за валютними коливаннями, дещо стривожитися. Подібні різкі зміни курсу досить рідко бувають випадковістю або результатом якихось валютних спекуляцій. Вони, радше, є відображенням складної системи внутрішніх економічних процесів, сезонних факторів і глобальних фінансових змін.
Нинішня девальвація гривні, яка відбувається в лютому-2026, не є «хворобою» сама по собі. Однак це точно симптом, і для розуміння того, що відбувається, а також перспектив національної валюти, необхідно розібратися в комплексі причин, які призвели до поточної ситуації.
Що ж зараз відбувається з гривнею, чому вона девальвує і чого очікувати надалі? Видання UA.News разом із експертами розбиралося в питанні.
Девальвація гривні: внутрішні причини та кризові фактори
Лютий — традиційно досить складний місяць для українського фінансового ринку. Кінець зими постійно створює для гривні додатковий тиск.
Цей період часто пов'язаний з підвищеним попитом на іноземну валюту з боку імпортерів (перш за все імпортерів енергоносіїв), які активізують закупівлі після різдвяних та новорічних свят, а також із необхідністю виплат за зовнішніми боргами. Сезонне ослаблення експортної виручки, особливо від ключових товарних груп на кшталт продукції сільського господарства, також відіграє свою роль. Тобто сам календар на початку року формує фундамент для підвищеної волатильності української національної валюти, на який накладаються також більш системні та довгострокові фактори.
Ключовим внутрішнім фактором, що негативно впливає стійкість гривні, залишається хронічний дефіцит у зовнішній торгівлі. Українська економіка, незважаючи на окремі локальні успішні кейси, продовжує споживати імпортних товарів та послуг значно більше, ніж експортує сама, і залишається тотально збитковою.
Виникає серйозний дисбаланс, який і створює постійний ринковий попит на долари та євро для розрахунків із зарубіжними постачальниками. У такі періоди, як зараз, тиск з боку імпортерів стає особливо відчутним, що й відображається у вигляді зростання курсу.
Дії Нацбанку в даній ситуації, нехай і викликають критику деяких експертів, насправді виглядають досить логічною (хоча й, можливо, не надто успішною) стратегією. Регулятор послідовно проводить політику гнучкого курсоутворення, допускаючи корекції у відповідь на фундаментальні зміни попиту та пропозиції.
Судячи з усього, станом на сьогодні ключовим пріоритетом НБУ є збереження українських золотовалютних резервів, які є стратегічним запасом і буфером для фінансової системи країни. Активні інтервенції для утримання курсу на штучно зниженому рівні призвели б до швидкого та безцільного «спалювання» цих резервів, позбавивши економіку «подушки безпеки» перед обличчям потенційно більш серйозних викликів.
Тож НБУ дозволяє курсу виконувати роль природного амортизатора та регулятора, таким чином намагаючись збалансувати ринок. Наскільки це, втім, йому вдається — питання дискусійне.
Ослаблення гривні: міжнародний контекст та зовнішні чинники
Глобальна фінансова ситуація також робить серйозний внесок у чинну динаміку курсу. На міжнародних ринках останнім часом спостерігається ослаблення долара по відношенню до євро. Причини цього лежать у площині геополітичних подій та монетарної політики. Йдеться, зокрема, про постійні «торгові війни» і, що особливо важливо, про невизначеність навколо майбутнього голови ФРС США. Все це підриває впевненість інвесторів в американській валюті.
Саме тому євро демонструє впевнену стійкість та укріплення. Однак для України це означає, що євро дорожчає не лише у світовому масштабі, а й автоматично тягне вгору гривневе котирування. Різкий стрибок євро на 36 копійок 10 лютого — це значною мірою «імпортована інфляція», яка була викликана глобальним перетоком капіталів.
Окремим фактором нинішнього тиску на гривню (так само, до речі, як і на інші вразливі валюти) став нещодавний масштабний обвал на ринку криптовалют. Масовий вихід інвесторів із цифрових активів призвів до того, що вивільнені кошти в пошуках надійності спрямувалися до більш класичних «сховищ» — насамперед у долар. Цей сплеск глобального попиту на американську валюту додатково тисне на всі ослаблені національні валюти, включаючи гривню, створюючи для них несприятливі зовнішні умови.
Тобто нинішня девальвація — це результат складання одразу декількох факторів. Серед них: сезонний лютневий економічний спад, структурний дефіцит торговельного балансу, активний імпорт — все це внутрішні чинники. А глобальні фактори — втеча інвесторів у долар на тлі падіння крипторинків та самостійне зміцнення євро через одночасно ослаблення долара на міжнародній арені — стають потужними зовнішніми тригерами, які додатково загострюють ситуацію для української національної валюти.
Думки експертів
Економічний експерт Юрій Гаврилечко нагадує: курс гривні визначається не лише міжнародними резервами чи окремими кредитами, а насамперед балансом попиту та пропозиції валюти, станом економіки, війною, бюджетною політикою та режимом курсоутворення. Тому навіть на тлі ослаблення деяких світових валют чи зростання резервів гривня може девальвувати.
«Девальвація гривні сьогодні — це не парадокс, а результат поєднання кількох факторів. Перш за все структурних — дефіцит зовнішньої торгівлі, великі воєнні видатки, мирна економіка під час війни, бо уряд так і не спромігся нічого зробити для переведення економіки на воєнні рейки, зростаюча імпортозалежність України, тощо. Друге — це недолуга політика НБУ. Керована гнучкість курсу на користь утримувачів державного боргу, провокування інфляції через високу облікову ставку та фантастично високі відсотки по депозитних сертифікатах, які зв'язують банківську гривневу ліквідність й є міцним запобіжником на шляху кредитування реального сектору економіки, підтримка штучно завищеного курсу гривні, і так далі. Третє — це зростання боргового навантаження: зовнішні позики, які набирає уряд, певним чином підтримують стабільність курсу гривні, але не роблять нашу валюту автоматично сильною», — впевнений економіст.
Після завершення війни гривня, теоретично, може помітно зміцнитися, і такі приклади в історії є. Але це не автоматичний процес і все залежатиме від того, яким саме буде завершення війни, від темпів відновлення економіки та фінансової політики держави, резюмував Юрій Гаврилечко.
Економіст, керівник Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин впевнений: необхідно розрізняти ситуацію довкола долара, євро та гривні, не дивлячись на те, що все це глобально між собою пов'язано.
«Я би не сказав, що долар зараз дуже сильно падає. Долар навіть трохи зміцнився. А що стосується євро — то це ж не питання до України. Сьогодні існує валютна пара долар-євро, де за один євро дають 1,18 доларів. А 12-13 січня, тобто рівно місяць тому, за один євро давали 1,12 доларів. От і рахуйте. Відповідно, беремо курс гривні до долара, переносимо на курс долара до євро і отримаємо актуальний курс.
У нас в країні фактично немає валютного ринку. У нас є НБУ, який сам визначає правила гри і сам по ним грає. І він в Україні єдиний продавець валюти. Тому якихось прикрих несподіванок з приводу курсу гривні чекати, мабуть, не потрібно, як і якогось стрімкого обвалу. Є стратегія НБУ, погоджена з нашими міжнародними кредиторами. В бюджеті на 2026 рік Мінфін взагалі заклав курс 45,6 грн/долар. Я думаю, що в результаті буде десь до 44 грн за долар, але це наприкінці року», — зазначив Олег Пендзин.
Курс гривні: чого очікувати далі
В найближчі тижні слід очікувати продовження тенденції до поступового ослаблення нацвалюти. Лютневе просідання має інерційний характер — одного разу перетнувши психологічну позначку 43 грн за долар та 51 грн за євро, ринок навряд чи швидко повернеться назад. Сезонний фактор продовжить тиснути щонайменше до кінця першого кварталу, оскільки імпортери ще не вичерпали попит на валюту, а експортна виручка традиційно залишатиметься, м'яко кажучи, доволі помірною аж до весни.
Нацбанк, судячи з його дій та заяв, не планує особливо втручатися для штучного зміцнення гривні, натомість зберігаючи ЗВР «на чорний день». Тож регулятор, скоріше за все, обмежиться згладжуванням надмірних коливань, але не намагатиметься якось зруйнувати ринковий тренд. Це означає, що гривня, найімовірніше, просяде ще більше — орієнтовно до 44-45 грн за долар. Нагадаємо, що закладений в бюджеті-2026 курс долара взагалі складає 45,7 грн.
З настанням весни сезонний чинник почне поступово слабшати. Активізація аграрного експорту традиційно збільшує надходження валюти в країну, що створюватиме зустрічний тиск на курс. У квітні-травні можлива певна стабілізація або навіть певне зміцнення гривні.
Проте фундаментальна проблема — хронічний дефіцит зовнішньої торгівлі — нікуди не зникне. Українська економіка продовжує споживати імпорту більше, ніж заробляє експортом, і цей дисбаланс неможливо виправити за кілька місяців. Тому влітку курс, скоріше за все, закріпиться в новому діапазоні, вищому за попередній.
Найскладніше для прогнозування — це зовнішній фон. Ситуація на світових ринках залишається вкрай мінливою. По-перше, невизначеність навколо майбутнього керівництва ФРС США може спричинити нові хвилі втечі від долара або, навпаки, раптового повернення до нього. Це безпосередньо впливатиме на курс євро до гривні. По-друге, крипторинки залишаються «пороховою бочкою»: новий обвал цифрових активів, який може статися в будь-який момент, знову спровокує глобальний попит на долар, що додатково тиснутиме на гривню.
Резюмуючи, кардинальне зміцнення гривні неможливе без структурних змін в економіці. Потрібна системна політика імпортозаміщення (звичайно, в розумних межах, а не як в РФ), стимулювання переробної промисловості, реальне залучення прямих іноземних інвестицій у виробничий сектор, тощо. Поки всього цього немає, гривня приречена на довготривалу, хоча й повільну, девальвацію.
