Після заяв російського диктатора Путіна про посилення тиску на Київ для «досягнення поставлених цілей», війська РФ почали завдавати особливо руйнівних ударів по столиці України. Людські жертви та поранення після кожної такої атаки обчислюються десятками.
Починаючи з травня, в середньому раз на 10 днів, столиця переживала масштабні комбіновані атаки із застосуванням ударних дронів, крилатих ракет «Калібр», Х-101 з акцентом на балістичні ракети та гіперзвукові «Циркони». Інтервали таких нальотів залежали від накопичення Росією запасів озброєння.
Проте упродовж останніх днів інтенсивність ударів посилилася. Вночі 6 липня Київ та область пережили чергову «пекельну» ніч під обстрілами — всього через три дні після попередньої комбінованої атаки 2 липня.
UA.News розповідає, навіщо РФ ламає періодичність обстрілів, чому можуть не спрацювати заклики Києва до союзників поповнити запаси ракет-перехоплювачів і що про це думають військові експерти.
Що відомо про атаку 6 липня та її наслідки
Комбінована атака на Київ тривала 4 години. Підготовка до неї почалася ще з вечора 5 липня — ворог почав запускати з кількох напрямків безпілотники різного типу: Shahed, «Гербера», «Італмас» та дрони-імітатори «Пародія». БпЛА мали відволікти протиповітряну оборону та виявити позиції наших зенітних комплексів.
Після опівночі 6 липня на Київ та Київщину полетіли крилаті ракети «Калібр» одночасно з ударами гіперзвуковими «Цирконами» з Курська та балістикою з Брянська.
Ближче до третьої ночі двома хвилями Київ атакували крилаті ракети Х-101/9м727.
Всього під час комбінованої атаки окупанти випустили кілька типів ракет:
· 6 протикорабельних ракет «Циркон»/«Онікс» (пуски з Курської області);
· 23 балістичні ракети «Іскандер-М»/С-400 (пуски з Брянської, Орловської та Курської областей);
· 33 крилаті ракети Х-101 (пуски з Вологодської області);
· 6 крилатих ракет «Калібр» (пуск з Новоросійська).
У Повітряних силах звітували, що ворог робив ставку на виснаження ППО та удари гіперзвуковими ракетами, застосувавши 419 засобів повітряного нападу: 68 ракет і 351 безпілотник. Це дещо менше, ніж 2 липня, коли росіяни використали 496 дронів і 74 ракети — повітряного, наземного й морського базування.
6 липня Сили оборони знищили або нейтралізували 363 цілі: 37 ракет та 326 дронів різних типів. Зокрема, збили 31 крилату ракету Х-101 та 6 «Калібрів».
Водночас було зафіксовано влучання 29 балістичних, у тому числі протикорабельних, ракет та 18 ударних дронів.
У Києві під час нічної атаки пошкоджено близько 30 житлових будинків. У Подільському районі ракетний удар зруйнував частину під’їзду. У Дарницькому районі ракета влучила у двір між багатоповерхівками. Пошкоджені будівлі в Оболонському та Голосіївському районах.
На Київщині, у місті Вишневе, внаслідок ударів зруйновано 5 вулиць — це десятки будинків. Через загрозу повторної детонації із небезпечної території тимчасово евакуювали понад 500 жителів.
Загалом російський удар по Києву та області забрав життя 14 людей. Ідентифікація осіб загиблих триває. Ще майже 60 жителів отримали поранення, серед них — 5 дітей.
Дефіцит ракет-перехоплювачів
Більш детальний розбір роботи ППО показав, що в ніч на 6 липня українські сили протиповітряної оборони не змогли перехопити жодну з 29 балістичних ракет, випущених росіянами. Речник Повітряних сил полковник Юрій Ігнат пояснив, що причина — в дефіциті ракет до зенітних комплексів Patriot, здатних збивати балістичні цілі.
«Показник низький, м’яко кажучи. Збивати балістику треба мати чим. Систем — достатньо, потрібне постійне постачання ракет. Росіяни використовують той фактор, що в Україні, та й в світі, — серйозний дефіцит перехоплюючих ракет PAC2 і PAC3, тому більше зосереджуються на ударах балістикою», — прокоментував Ігнат.
Речник Повітряних сил також не виключив, що Росія може завдати нового масованого обстрілу найближчим часом, оскільки ворог значно скоротив проміжки між атаками.
Про дефіцит ракет-перехоплювачів вже не раз заявляв президент Володимир Зеленський. Після атаки 6 липня він зауважив, що українські воїни показали «хороші результати у збитті дронів та крилатих ракет, але, на жаль, не по російській балістиці». За словами глави держави, причина була у недостатніх постачаннях ракет-перехоплювачів. Напередодні саміту НАТО, який проходитиме 7–8 липня в Анкарі, він закликав союзників до рішучих дій.
«Дуже важливо, щоб світ, передусім Америка й наші європейські партнери, вийшли із саміту НАТО в Анкарі із сильними рішеннями на підтримку нашого захисту неба, а отже, захисту життів звичайних людей. Поки ракети до «петріотів» залишаються на складах союзників, це тільки заохочує Росію далі «перемагати» житлові будинки. У США та Європи є достатньо сили цей терор зупинити», — заявив Зеленський.
До цих заяв доєднався і міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Він наголосив, що «найсильніший результат саміту в Анкарі — збільшення можливостей України щодо захисту наших дітей від російського балістичного терору».
Що кажуть експерти
Олександр Коваленко: росіяни поспішали, щоб показати свої можливості завдавати один удар за іншим
Це була стандартна, масована, комбінована атака: з нальотами дронів та ракетними ударами різною номенклатурою ракетної зброї, зазначає Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив». Водночас, коментуючи російські удари 6 липня, він вказує на певні зміни.
«Був дуже швидкий процес підготовки до цього удару без проведення дорозвідки. Після удару 2 липня пройшов досить короткий проміжок часу, щоб росіяни могли досконало все вивчити: результативність ударів, провести необхідну розвідувальну та дорозвідувальну діяльність, а також задати нові координати та польотні завдання. Для того, щоб або нанести більш прицільний удар по тих об'єктах, які були не добиті, або здійснити удари по нових об'єктах з урахуванням тих, які вже було знищено. Все це повинні були скоординувати з післяобслуговувальним процесом для авіації.
На мою думку, росіяни взагалі не проводили післяпольотного обслуговування на літаках Ту-95МС. Їх просто взяли дуже швидко, повторно, без витримки, застосували для бойового вильоту. Скоріше за все, вони поспішали, щоб показати свої можливості наносити один удар за іншим у проміжку майже три-чотири дні, а не тиждень-півтора.
Бо 2 липня був удар, до якого тривала пауза від 15 червня — більш ніж два тижні. В середньому росіяни завдають такі удари за тиждень-півтора. Тобто цього достатньо, щоб підготувати необхідну кількість боєкомплекту, скоординувати нові цілі, провести розвідувальну діяльність і таке інше».
Головні цілі такого повітряного терору для російських військ залишаються незмінними, вважає Олександр Коваленко.
«Крім підприємств, які становлять певний інтерес, зокрема військово-промислового комплексу, вони також націлюються на складські приміщення, склади та логістичні вузли. Паралельно це ще й терор цивільного населення. Тобто, класичний терор цивільного населення не припиняється.
Кожен такий удар — це обов'язкова координація нальотів на житлові будинки, на цивільну інфраструктуру, щоб підвищувати морально-психологічний тиск на населення. Такий терор має викликати панічні настрої. Ця стратегія росіян не змінюється вже роками. І вони навряд чи її змінять. Вони будуть продовжувати її дотримуватися».
Дмитро Снєгирьов: треба знищувати російське виробництво ракет та пускові установки
«Як на мене, недоречними були заяви, що у Сил оборони проблеми з ракетами-перехоплювачами. Ми фактично спровокували сценарій активізації ударів, насамперед по столиці України», — наголошує військовий аналітик Дмитро Снєгирьов. За його оцінками, інтенсивність масованих атак у подальшому, залежатиме від дій Сил оборони щодо ліквідації можливостей Російської Федерації для нанесення ударів.
«Йдеться про комплексний удар по території РФ, по підприємствах ВПК, які задіяні у виробництві крилатих, балістичних і гіперзвукових ракет. В першу чергу, це Воткінський завод. І, відповідно, знищення самих пускових установок. На те і на те у нас є можливості. Треба взагалі змінювати тактику і стратегію нанесення ударів по території Російської Федерації. Не волати про те, щоб нам дали ракети-перехоплювачі, а знищувати російські можливості нанесення ударів.
Про що йдеться. Останній масований удар по території України — 75 ракет. Для перехоплення кожної з них потрібно мінімум дві ракети. Доходить навіть до трьох. Якщо брати до уваги дві ракети-перехоплювачі, то 75 помножити на 2 — виходить 150 ракет.
Беремо до уваги те, що інтенсивність масованих ударів — раз на два тижні. Тобто через два тижні знову удар з використанням 70 ракет. І знову нам потрібно 150 ракет-перехоплювачів. Таким чином, сумарно за місяць нам потрібно отримати від партнерів 300 ракет-перехоплювачів. Для розуміння, ціна однієї ракети — $4 млн. Тобто за місяць партнери нам мають надати безкоштовно ракет-перехоплювачів на суму $1,2-1,5 млрд. Це забагато навіть для партнерів.
Також варто взяти до уваги, що можливості випуску ракет-перехоплювачів для ЗРК Patriot PAC-3 обмежені 500 одиницями на рік. Відповідно, всі заклики: «Дайте нам ракети перехоплюючі!» — абсолютно в порожнечу. І партнери, і Генштаб Сил оборони України прекрасно розуміють, що немає можливості дати нам 500 ракет на рік.
Це для потреб армії Сполучених Штатів, для потреб армії стратегічних партнерів США поза блоком НАТО, в першу чергу Ізраїлю і, відповідно, українського фронту. Тобто їхня кількість не відповідає зовнішнім викликам. Так, наразі Сполучені Штати профінансували збільшення виробництва до 1500 на рік. Але це з 2027 року.
Постає питання: ми будемо чекати 27-го року, чи все ж таки бити на випередження по території Російської Федерації, не даючи останні можливості виробництва ракет? Навіщо нам потрібно перехоплювати кожну ракету, якщо ліпше і дешевше знищити запаси їхнього виробництва? А можливості в української сторони є.
Ми запускаємо по 400 безпілотників за добу по території РФ. Якщо всі ці 400 безпілотників запустити по одному об'єкту — російське ППО не витримає. Ми знищимо завод з виробництва ракет за одну-дві доби, максимум.
А якщо брати до уваги можливість нанесення комбінованого удару, тобто перша хвиля — дрони-обманки для знекровлення систем ППО. Потім, відповідно, безпілотники літакового типу і паралельно — крилаті ракети FP-5 («Фламінго»). Чому це не робиться протягом останніх півроку?» Для того, щоб союзники дали нам перехоплювачі, ми теж маємо щось робити. В першу чергу, нейтралізувати можливості ВПК Російської Федерації.
Але головне, чому ми не б'ємо по пускових установках? Часу для отримання інформації більш ніж достатньо. Сполучені Штати передають нам інформацію в режимі 24/7. Обробка інформації завдяки американським інноваційним технологіям скорочена до 15 хвилин. Тобто, в режимі онлайн можна приймати рішення про нанесення ударів по території РФ саме на момент розгортання пускових установок. Це аксіома. Тобто, нам варто було б бити по пускових установках і місцях пуску, а не полювати за кожною ракетою.
Крім того, коли лунають такі заклики до союзників, слід нагадати, що на момент розпаду Радянського Союзу в Україні була найбільш ешелонована система протиракетної оборони — ми мали 9 бригад ППО. Тобто, на озброєнні України було понад 250 ЗРК. Але їх розпродали за часів міністра оборони Анатолія Гриценка (2005–2007 роки), якому досі не висунуто звинувачення у підриві обороноздатності. Тобто, з одного боку, ми розпродали все своє за безцінь, а тепер просимо союзників: «Дайте нам задурно ракети, щоби ми могли захиститися». Так не буває».
Дмитро Снєгирьов також звертає увагу на ще один контекст, пов'язаний із отриманням ліцензій на новітні ракети-перехоплювачі.
«Як я розумію, всі ці заяви мають на меті отримання ліцензії у США на виробництво ракет-перехоплювачів. Причому акцент робиться на тому, що російську балістику можуть збивати тільки ЗРК Patriot. Це не так. Можуть збивати і ЗРК SAMP/T франко-італійського виробництва. Чому ми не апелюємо до Франції щодо ліцензій на виробництво ракет-перехоплювачів?
П'ять років триває війна, але тільки-но зараз постала тема, що нам потрібна ліцензія. Будьмо реалістами — Сполучені Штати не дадуть нам ліцензію. Вони прекрасно розуміють, що буде витік інформації до Російської Федерації. Як приклад, події 2014 року — бої під Дебальцевим. Тоді новітні антибатарейні радари виробництва США — надсекретні технології — захопили російські спецслужби в робочому стані, ще не розпаковані. Був колосальний скандал з цього приводу. Отже, враховуючи той інцидент, американці прекрасно розуміють, що можливий витік секретної інформації окупантам».
