Новина про те, що Україна та США досягли політичної домовленості щодо ліцензування виробництва ракет-перехоплювачів для систем Patriot, стала однією з найважливіших для українського оборонно-промислового комплексу за весь час повномасштабної війни.
Президент Володимир Зеленський повідомив, що сторони погодили політичні принципи майбутньої співпраці, а наступним етапом має стати передача технологій, технічної документації та запуск виробництва.
UA.News розповідає, як створювали систему Patriot, чим відрізняються ракети PAC-2, GEM-T, PAC-3 і PAC-3 MSE та хто має право їх виробляти.
Від Холодної війни до сучасних війн: чому США почали створювати Patriot
Історія Patriot почалася не через загрозу балістичних ракет, як часто вважають сьогодні. Наприкінці 1960-х років американські військові шукали заміну комплексам Nike Hercules та Hawk, які вже не відповідали новим вимогам поля бою.
Головною загрозою тоді вважалася радянська авіація: стратегічні бомбардувальники, винищувачі та крилаті ракети, здатні прорвати існуючу систему протиповітряної оборони.
У 1969 році в США стартувала програма SAM-D (Surface-to-Air Missile, Development). Її метою було створити мобільний зенітний комплекс нового покоління, який згодом отримав назву Patriot. Пізніше її розшифрували як Phased Array Tracking Radar to Intercept On Target — «радар із фазованою антенною решіткою для точного перехоплення цілі».
Головною технологічною революцією став багатофункціональний радар із фазованою антенною решіткою. Якщо попередні комплекси використовували кілька окремих радарів — для пошуку цілей, супроводу та наведення ракет, — Patriot уперше об'єднав більшість цих функцій в одній системі. Це дозволило значно скоротити час реакції та одночасно супроводжувати багато повітряних об'єктів.
Після більш ніж десяти років випробувань серійне виробництво комплексу розпочалося наприкінці 1970-х років, а у 1981 році Patriot офіційно прийняли на озброєння армії США.
Уже через кілька років перші батареї почали розгортати в Західній Європі, насамперед у ФРН, де вони мали стати одним із ключових елементів протиповітряної оборони НАТО на випадок конфлікту із країнами Варшавського договору.
Спочатку Patriot не створювали для боротьби з балістичними ракетами
Сьогодні Patriot насамперед асоціюється із перехопленням російських «Іскандерів» або «Кинджалів». Проте перші модифікації комплексу взагалі не були розраховані на такі цілі.
Його основним завданням була боротьба із літаками, гелікоптерами та крилатими ракетами. Лише у 1980-х роках американські військові дійшли висновку, що дедалі більшу небезпеку становлять тактичні балістичні ракети, які почали активно з'являтися у різних країнах світу.
Саме тоді стартувала програма Patriot Advanced Capability (PAC), що передбачала поступову модернізацію комплексу для боротьби із новими загрозами.
Першою модернізацією стала PAC-1, яка фактично була оновленням програмного забезпечення, алгоритмів роботи радара та систем наведення. Вона дозволила Patriot вперше отримати обмежені можливості із перехоплення балістичних ракет без кардинальної зміни конструкції самої ракети-перехоплювача.
Однак справжнім випробуванням для системи стала війна, яка почалася на початку 1990-х років.
Перська затока: війна, яка змінила Patriot назавжди
Світову популярність Patriot отримав під час операції «Буря в пустелі» у 1991 році. Тоді Ірак масово застосовував балістичні ракети «Скад» проти Ізраїлю та Саудівської Аравії, а американські батареї Patriot стали головним засобом їхнього перехоплення. Саме кадри запусків Patriot тоді вперше побачив увесь світ.
Спочатку американська влада заявляла про дуже високий рівень успішних перехоплень. Проте вже після завершення війни Конгрес США, Генеральне контрольне управління (GAO) та незалежні експерти поставили ці оцінки під сумнів.
Дослідження показали, що ефективність була значно нижчою, ніж повідомлялося під час бойових дій, а основною проблемою стало те, що система ще не була адаптована до перехоплення сучасних балістичних ракет, які руйнувалися під час польоту та змінювали траєкторію.
Саме цей досвід став переломним для всієї програми Patriot. Після війни Пентагон фактично розпочав її глибоке переосмислення.
Якщо до цього Patriot залишався насамперед системою протиповітряної оборони, то від початку 1990-х головним напрямом розвитку стало створення комплексу, здатного ефективно знищувати саме балістичні ракети. Ця модернізація згодом привела до появи ракет PAC-2, GEM-T та PAC-3, які сьогодні вважаються одними з найефективніших перехоплювачів у світі.
Від PAC-2 до PAC-3 MSE: як Patriot навчився знищувати балістичні ракети
Після суперечливого досвіду війни у Перській затоці американські інженери почали послідовно змінювати не лише програмне забезпечення Patriot, а й сам принцип перехоплення цілей.
У результаті під однією назвою сьогодні фактично існують дві різні родини ракет: PAC-2 та її модернізовані варіанти з осколково-фугасною бойовою частиною, а також компактніші PAC-3, які фізично врізаються у ціль.
PAC-2: вибух поруч із ціллю
Ракета PAC-2 знищує повітряний об’єкт традиційним способом: підлітає до нього і підриває осколково-фугасну бойову частину. Хмара уламків має пошкодити корпус, двигун, систему керування або бойову частину ворожої ракети. Саме цим PAC-2 принципово відрізняється від новішої PAC-3, яка використовує пряме кінетичне зіткнення.
Такий принцип добре працює проти літаків і крилатих ракет, однак у випадку балістичної цілі самого пошкодження корпусу може бути недостатньо. Навіть після вибуху її бойова частина здатна за інерцією продовжити падіння в район, який батарея мала захистити.
Саме необхідність гарантовано руйнувати бойову частину стала однією з причин переходу до технології прямого влучання.
GEM-T: сучасне продовження лінійки PAC-2
Подальшим розвитком PAC-2 стала ракета GEM-T — Guidance Enhanced Missile-Tactical. Вона зберегла осколковий принцип ураження, але отримала вдосконалене наведення та підривач, що підвищило її можливості проти тактичних балістичних ракет, крилатих ракет і літаків.
Саме GEM-T, а не PAC-3, планують масово виробляти на новому європейському підприємстві у Німеччині. У 2024 році Німеччина, Нідерланди, Іспанія та інші учасники спільної закупівлі уклали контракт на суму близько 5,1 мільярда євро, який передбачає постачання до тисячі таких ракет.
Завод у Баварії має стати першим великим виробничим майданчиком ракет Patriot у Європі та подвоїти глобальні потужності випуску цієї модифікації.
Водночас GEM-T не слід називати застарілою ракетою.
Вона доповнює PAC-3: дорожчі кінетичні перехоплювачі намагаються берегти для найскладніших балістичних цілей, тоді як GEM-T може використовуватися проти літаків, крилатих ракет та інших аеродинамічних загроз.
PAC-3: ракета, яка повинна врізатися в ціль
Найбільша технологічна зміна в історії Patriot відбулася з появою PAC-3. На відміну від PAC-2, ця ракета використовує принцип hit-to-kill, тобто знищення цілі прямим ударом.
Перехоплювач не покладається лише на вибух поблизу. Він на великій швидкості врізається безпосередньо у ворожу ракету, а величезна кінетична енергія зіткнення має зруйнувати її корпус і бойову частину.
PAC-3 також значно менша за старі перехоплювачі. Завдяки цьому одна стандартна пускова установка може нести більше ракет, що особливо важливо під час масованої атаки.
Компактність, однак, не означає простішу конструкцію: ракета має власну активну радіолокаційну головку самонаведення, систему керування та набір малих двигунів, які коригують її положення безпосередньо перед зіткненням.
Саме PAC-3 стала головним спеціалізованим перехоплювачем Patriot для боротьби з тактичними балістичними ракетами. Водночас у реальному бою батарея може мати різні типи боєприпасів і застосовувати їх залежно від характеру загрози.
PAC-3 MSE: більша дальність і запас енергії
Найсучаснішою серійною ракетою цієї родини є PAC-3 MSE — Missile Segment Enhancement. Вона отримала потужніший дворежимний двигун, змінену конструкцію корпусу та вдосконалену систему керування. Це збільшило її можливості за дальністю, висотою й маневреністю порівняно з базовою PAC-3.
Виробник прямо зазначає, що PAC-3 MSE створена для ураження тактичних балістичних і крилатих ракет, літаків та інших складних загроз за допомогою технології прямого влучання.
Саме PAC-3 MSE сьогодні є найдорожчим і найдефіцитнішим перехоплювачем у системі Patriot. За бюджетними документами армії США орієнтовна вартість однієї такої ракети становить близько чотирьох мільйонів доларів.
Проте ціна окремого перехоплювача залежить від конкретного контракту. У міжнародні угоди часто входять запасні частини, контейнери, випробувальне обладнання, навчання, логістика та технічна підтримка, тому просте ділення загальної вартості контракту на кількість ракет може давати завищений результат.
Чому Patriot використовує різні ракети одночасно
Patriot цінують не лише за здатність збивати балістичні ракети, а й за можливість поєднувати різні типи перехоплювачів у межах однієї системи. PAC-2 і GEM-T потрібні для боротьби з широким спектром аеродинамічних цілей, тоді як PAC-3 та PAC-3 MSE насамперед орієнтовані на найнебезпечніші балістичні загрози.
Це дозволяє розрахунку не витрачати найдорожчу ракету на кожен повітряний об’єкт. Однак вибір перехоплювача залежить не лише від ціни: система враховує швидкість, траєкторію, висоту, тип цілі та ймовірну точку її падіння.
Саме тому Patriot правильніше розглядати не як одну ракету, а як платформу, яка десятиліттями оновлюється. Радари, програмне забезпечення, пускові установки та перехоплювачі різних поколінь можуть модернізуватися окремо.
Завдяки цьому комплекс, створення якого почалося ще в роки Холодної війни, залишається одним із головних засобів боротьби із сучасними балістичними ракетами.
Хто має право виробляти Patriot і чому ліцензія для України стала винятком
Patriot вважається однією з найзакритіших програм американського військово-промислового комплексу. Хоча комплекс експлуатують майже два десятки держав, виробництво його найважливіших компонентів десятиліттями залишалося зосередженим у США.
За випуск систем відповідають дві компанії: RTX (колишня Raytheon) виготовляє радари, пускові установки та систему управління, тоді як Lockheed Martin виробляє найсучасніші ракети-перехоплювачі PAC-3 і PAC-3 MSE.
Саме тому повідомлення про політичну домовленість між Києвом і Вашингтоном щодо ліцензії на виробництво ракет Patriot стало настільки резонансним. Президент України Володимир Зеленський заявив, що сторони погодили політичний рівень майбутнього проєкту, а наступним кроком має стати передача технологій і запуск виробництва.
Це буде один із найскладніших оборонних проєктів за всю історію співпраці України та США.
Чому Вашингтон майже ніколи не передає технології Patriot
На відміну від багатьох інших систем озброєння, Patriot складається не лише з ракети чи пускової установки. Це складна мережа взаємопов'язаних елементів: багатофункціонального радара, пункту управління боєм, програмного забезпечення, систем зв'язку та різних типів ракет-перехоплювачів.
Виробництво лише однієї сучасної ракети PAC-3 MSE потребує сотень високоточних деталей і комплектуючих, які виготовляють десятки підприємств. Саме через це США традиційно дуже обережно ставляться до передачі виробничих технологій навіть найближчим союзникам.
Однак навіть якщо Вашингтон погоджується на ліцензію, це не означає передачу всіх технологій. Найімовірніше, йтиметься про поетапну локалізацію окремих вузлів або складання перехоплювачів із використанням американських комплектуючих. Така модель вже застосовується в інших країнах.
Японія — єдина країна, яка вже багато років випускає ракети Patriot
Першою державою, яка отримала право на ліцензійне виробництво ракет Patriot, стала Японія. Компанія Mitsubishi Heavy Industries ще на початку 2000-х років розпочала випуск окремих модифікацій PAC-3 для Сил самооборони Японії.
Водночас критично важливі технології й значна частина компонентів і далі постачаються зі США, а саме виробництво здійснюється під жорстким американським контролем.
Після початку повномасштабної війни Росії проти України роль Японії ще більше зросла. Через різке збільшення попиту на Patriot Сполучені Штати почали використовувати японські виробничі потужності для поповнення власних запасів.
Для цього Токіо навіть пом'якшив правила експорту оборонної продукції, дозволивши передавати виготовлені ракети назад до США. При цьому безпосередньо Україні Японія їх не постачає — це обмежує японське законодавство.
Німеччина стане другим центром виробництва Patriot
Другим великим виробничим майданчиком Patriot має стати Німеччина. У 2024 році країни НАТО — Німеччина, Нідерланди, Іспанія та Румунія — уклали контракт приблизно на тисячу ракет PAC-2 GEM-T, більшість із яких вироблятимуться на новому заводі компанії MBDA у баварському Шробенгаузені. Це буде перше масштабне виробництво ракет Patriot у Європі.
Reuters також повідомляв, що саме Німеччина зараз розглядається як найбільш імовірний майданчик для початкового виробництва ракет, призначених для України.
За інформацією агентства, перші партії можуть виготовлятися саме там, оскільки розміщення такого виробництва безпосередньо в Україні поки що пов'язане з високими ризиками через постійні російські удари. Лише після завершення війни виробничі потужності можуть поступово переноситися до України.
Чому Україні доведеться чекати
Попри політичну домовленість, експерти не очікують швидкого запуску виробництва. Експерти пояснюють, що необхідно створити виробничу інфраструктуру, навчити персонал, інтегрувати українські підприємства в американські ланцюги постачання та пройти сертифікацію. Навіть за найоптимістичніших оцінок лише підготовка першої виробничої лінії може тривати від року до двох.
Втім, навіть якщо перші українські ракети Patriot з'являться лише через кілька років, стратегічне значення цього рішення важко переоцінити. Фактично Україна може стати третьою країною після США та Японії (і одночасно з новим німецьким проєктом), яка братиме участь у виробництві одного з найскладніших зенітно-ракетних комплексів сучасності.
Саме тому експерти називають цю домовленість історичною не лише для України, а й для всієї європейської системи безпеки.
Під захистом Patriot: які країни вже довірили своє небо американській системі
Станом на сьогодні різні модифікації комплексу перебувають на озброєнні більш ніж у 19 країнах світу, а ще кілька держав очікують на постачання або ведуть переговори щодо закупівлі. Reuters зазначає, що після початку повномасштабної війни Росії проти України попит на Patriot різко зріс, а виробники вже не встигають задовольняти всі замовлення.
Європа: головний щит НАТО
Найбільше батарей Patriot у Європі мають Німеччина, Нідерланди, Іспанія, Греція та Польща. Після початку російської агресії проти України до них приєдналися Румунія та Швеція, а Швейцарія очікує на завершення постачань.
Для НАТО Patriot давно став не просто зенітно-ракетним комплексом, а ключовим елементом колективної системи оборони. Американські, німецькі та нідерландські батареї регулярно передислоковуються між країнами Альянсу, прикриваючи східний фланг НАТО від потенційної ракетної загрози. Саме тому після 2022 року кількість батарей у Польщі, Румунії та країнах Балтії суттєво зросла.
Однією з найбільш амбітних програм модернізації ППО стала польська програма Wisła. Варшава закупила сучасні батареї Patriot із новою системою управління IBCS, яка дозволяє об'єднувати в єдину мережу різні радари та комплекси ППО. За оцінками польського уряду, це найбільша інвестиція країни у протиракетну оборону за всю сучасну історію.
Близький Схід: регіон, де Patriot майже не припиняє воювати
Другим після Європи найбільшим регіоном використання Patriot залишається Близький Схід.
Комплекси перебувають на озброєнні Саудівської Аравії, Кувейту, Катару, Об'єднаних Арабських Еміратів та Бахрейну. Саме ці держави протягом багатьох років перебувають під загрозою ударів балістичних ракет Ірану та його союзників.
Після початку війни в Ємені батареї Patriot практично безперервно захищають територію Саудівської Аравії від запусків балістичних ракет і безпілотників хуситів. За цей час система здійснила сотні бойових пусків, а американські інженери отримали величезний масив даних для її подальшої модернізації.
Саме досвід Близького Сходу багато в чому допоміг підготувати Patriot до сучасних комбінованих атак, які сьогодні використовує Росія проти України.
Азія: захист від Північної Кореї та Китаю
Ще одним стратегічним регіоном для Patriot є Східна Азія.
Комплекси вже багато років несуть бойове чергування в Японії, Південній Кореї та на Тайвані. Вони інтегровані в багаторівневу систему протиракетної оборони США разом із комплексами THAAD та кораблями Aegis.
Для Японії Patriot став основним засобом захисту від можливих запусків північнокорейських балістичних ракет. Саме тому Токіо не лише експлуатує комплекс, а й бере участь у ліцензійному виробництві окремих модифікацій ракет PAC-3.
Південна Корея, своєю чергою, використовує Patriot для прикриття американських військових баз і найбільших міст країни, а Тайвань розглядає систему як один із ключових елементів стримування можливої військової операції Китаю.
Україна стала новим центром розвитку Patriot
Попри те, що Україна отримала Patriot лише у 2023 році, саме тут комплекс переживає найінтенсивніше бойове застосування за всю свою історію.
Американські військові неодноразово визнавали, що досвід українських операторів сьогодні уважно аналізується розробниками системи. Причина проста: раніше Patriot майже ніколи не доводилося одночасно працювати проти балістичних ракет, крилатих ракет, ударних дронів і хибних цілей у таких масштабах.
Саме тому багато військових експертів уже зараз називають Україну країною, яка найбільше вплинула на розвиток Patriot після війни в Перській затоці.
Чи справді Patriot є найкращою системою ППО у світі
Після перших успішних перехоплень російських «Кинджалів» Patriot часто почали називати найкращою системою протиповітряної оборони у світі. Втім, самі американські військові уникають таких категоричних оцінок.
Справа в тому, що Patriot створювався як універсальний комплекс. Він може одночасно боротися з літаками, крилатими ракетами, балістичними ракетами та безпілотниками. Однак універсальність має й зворотний бік — жодна система не здатна гарантувати стовідсотковий результат за будь-яких умов.
Ефективність Patriot залежить від багатьох факторів: типу ракети, швидкості цілі, кута атаки, кількості одночасних запусків, запасу перехоплювачів та взаємодії з іншими системами ППО. Саме тому військові експерти практично ніколи не називають єдиного «відсотка ефективності» комплексу.
Показовим є приклад України. Навіть найсучасніші батареї Patriot не можуть прикрити всю територію держави. Їх використовують насамперед для захисту найважливіших міст, військових об'єктів та критичної інфраструктури.
Решту завдань виконують NASAMS, IRIS-T, SAMP/T, винищувальна авіація та мобільні вогневі групи.
Саме багаторівнева система оборони сьогодні вважається найефективнішим способом захисту повітряного простору, а Patriot є лише її найпотужнішим елементом.
