15 серпня виповнюється п’ять років відтоді, як бойовики радикального ісламістського руху «Талібан» захопили Кабул, а війська США завершили найбільш драматичний етап виходу з Афганістану. Кадри евакуації з аеропорту Кабула у серпні 2021 року стали символом не лише завершення найдовшої війни США, а й початку нового етапу світової політики.
П’ять років потому Афганістан не перетворився на повністю ізольовану державу. Навпаки — навколо режиму «Талібану» формується нова система регіональних зв’язків. Росія офіційно визнала режим у 2025 році, Китай підтримує прагматичні відносини з Кабулом, Іран, Пакистан, Індія та держави Центральної Азії вибудовують власні канали комунікації.
UA.News розповідає про наслідки провальної місії США та життя Афганістану під владою уряду талібів, який залишається нелегітимним для Заходу, але розширює дипломатичні комунікації з країнами регіону.
15 серпня 2021 року - фінал місії США в Афганістані
Після терористичної атаки на Сполучені Штати 11 вересня 2001 року США та союзники розпочали антитерористичну операцію в Афганістані. Їм вдалося знищити режим «Талібану», який надавав притулок «Аль-Каїді». Проте за наступні два десятиліття Вашингтон так і не зміг створити афганську державу, здатну самостійно підтримувати власну політичну систему та безпеку.
У квітні 2021 року адміністрація тодішнього президента Джо Байдена оголосила про виведення усіх американських військ з Афганістану до 11 вересня 2021 року.
Аналітичний центр Brookings ще до завершення виведення американського контингенту попереджав, що тривале перебування США саме по собі вже не змінює фундаментальної військово-політичної динаміки Афганістану.
«Адміністрація правильно оцінила, що продовження військової присутності США в Афганістані стало стратегічним тягарем і марною інвестицією, що втратила здатність змінити основні політичні та військові процеси в країні», — йшлося у висновках центру.
Водночас військові аналітики наголошували: спосіб виходу може завдати серйозної шкоди довірі союзників до Вашингтона. Саме так і сталося – виведення військового контингенту західної коаліції було хаотичним. Натомість таліби настільки швидко захоплювали контроль над територіями, що це шокувало західних військових стратегів.
Кабул став останнім великим містом в Афганістані, що впало під натиском бойовиків 15 серпня 2021 року. Президент Афганістану Ашраф Гані залишив країну. Тисячі людей кинулися до місцевого аеропорту, який утримували американські війська, щоб забезпечити евакуацію іноземців та афганців, які співпрацювали із західними урядами.
Коли величезний натовп оточив аеропорт Кабула, американські війська відкрили вогонь у повітря, щоб розігнати тих, хто намагався силоміць проникнути на борт літаків.
На багатьох кадрах також було видно, як люди чіпляються за борт літака, коли він починає рух злітною смугою, та зрештою падають.
Американські війська залишали країну, яку Вашингтон підтримував два десятиліття. Водночас афганська армія, на яку США витратили величезні ресурси, фактично розсипалася за лічені тижні.
США показали межі безпекових гарантій
Згортання місії США в Афганістані мало значення далеко за межами Південної Азії. Для європейських союзників це стало нагадуванням про залежність НАТО від американської військової інфраструктури — розвідки, авіації, логістики та стратегічного планування. Цей урок особливо важливий після початку повномасштабної війни Росії проти України.
Афганістан показав дві речі одночасно:
США залишаються незамінним військовим центром Заходу.
Європейські держави не можуть будувати власну безпеку на припущенні, що американські сили завжди будуть доступні в будь-якому театрі.
Саме після Кабула європейські країни почали значно серйозніше говорити про стратегічну автономію, оборонні спроможності та необхідність збільшення військових бюджетів.
Для України цей урок став особливо важливим: американська підтримка є критично необхідною, але жодна держава не може будувати довгострокову стратегію, виходячи з припущення, що політичний курс Вашингтона залишатиметься незмінним десятиліттями.
Афганістан як сигнал для Китаю та Росії
Вакуум, який виник після виходу США у 2021 році, почали заповнювати регіональні держави. Найбільш прагматично до цього підійшов Китай, який встановив з владою талібів квазідипломатичні відносини та направив туди свого посла. Відповідно, посла талібів прийняли у Пекіні.
Пекін не став повторювати американський експеримент із масштабною військовою присутністю. Його модель інша: дипломатичний контакт, економічні угоди, доступ до ресурсів і водночас контроль над ризиками безпеки. Китай уклав кілька угод з «Талібаном» щодо нафтовидобутку та інших ресурсних проєктів. У січні 2023 року адміністрація «Талібану» підписала 25-річний контракт вартістю $540 млн із китайською компанією Xinjiang Central Asia Petroleum and Gas Co (CAPEIC) на видобуток нафти у басейні Амудар'ї на півночі Афганістану. Однак у червні 2025 року таліби офіційно скасували цю угоду через невиконання інвестиційних зобов'язань компанією.
Для Пекіна Афганістан має значення не лише через корисні копалини, а й через географію — країна розташована на перетині Центральної та Південної Азії. Однак інвестиційні наміри Китаю стримуються багатьма факторами: слабка інфраструктура, санкції, брак фінансування та безпекові ризики Афганістану роблять економічну експансію високоризикованою.
Росія стала першою державою, яка офіційно визнала уряд «Талібану». Диктатор РФ Путін публічно називав талібів «союзниками у боротьбі з тероризмом», хоча раніше цей радикальний ісламістський рух офіційно вважався в Росії забороненою терористичною організацією.
Москва одночасно розвиває торгівлю з Кабулом. Афганістан з 2022 року імпортує газ, нафту та пшеницю з Росії. Таліби також заявили, що збільшуватимуть закупівлю російських нафтопродуктів та пластмас, натомість чекають інвестицій у транспорт та видобувні проєкти. Основний інтерес Кремля полягає у прокладанні транспортних коридорів до Індії, що йтимуть через Туркменістан, Іран, Афганістан і Пакистан.
Повернення до ісламського середньовіччя
Так званий Ісламський Емірат Афганістан під владою талібів офіційно не визнаний жодною країною світу, окрім РФ. «Талібан» практично не має внутрішнього опонента. Режим проводить жорстку ісламістську політику. Життя в Афганістані керується нормами шаріату, заснованого на текстах Корану, що передбачають різні ролі та права для чоловіків і жінок.
Жінки та дівчата фактично вилучені з багатьох сфер суспільного життя: їм заборонено навчатися в університетах, самостійно подорожувати на далекі відстані, працювати у неурядових організаціях, відвідувати спортзали. Крім того, жінок зобов'язали носити хіджаб у громадських місцях. У звіті міжнародної організації Human Rights Watch, опублікованому у лютому 2024-го, вказувалося, що таліби створили «найсерйознішу у світі кризу прав жінок».
Економіка Афганістану, яка до 2021 року вже була на спаді, зазнала руйнівного удару після приходу до влади талібів. У Міжнародному Комітеті Червоного Хреста (МКЧХ) причинами посилення економічної кризи в країні називали посуху, стихійні лиха, призупинення фінансової допомоги міжнародними донорами та санкції проти афганських банків. У серпні 2021 року США заморозили режиму талібів доступ до активів Афганістану на $9,5 млрд. Крім того, еміграція найкращих фахівців поринула країну у глибоку рецесію та повсюдну бідність. У 2023 році рівень безробіття в Афганістані досяг піка за останні десятиріччя. За даними ООН, більше половини населення Афганістану — майже 24 млн людей — потребує гуманітарної допомоги.
За 5 років правління талібів Афганістан перетворився на авторитарну ісламістську державу, де відбуваються репресії та узаконені публічні страти. За даними Human Rights Watch, Талібан переслідує журналістів та колишніх урядовців, хоча офіційно Талібан оголосив амністію для колишніх держслужбовців, які працювали до 2021 року. Правозахисники заявляють, що таліби тримають під арештом, катують та навіть вбивають затриманих громадян.
У грудні 2022-го в Афганістані провели першу публічну страту за принципом відплатного правосуддя (кісас) — чоловіка, засудженого за вбивство, застрелив батько його жертви. Ще одне публічне покарання сталося у лютому 2024 року на стадіоні в місті Шібірган - засудженого за вбивство застрелив брат убитого. А вже у 2025 році, за даними правозахисних організацій ООН, рух «Талібан» здійснив щонайменше 6 таких публічних страт.
Міжнародної ізоляції не сталося
У серпні 2021 року Сполучені Штати Америки заморозили афганські резерви на 9,5 млрд, що зберігаються на банківських рахунках США. Санкції проти окремих представників уряду «Талібану» також запроваджував Європейський Союз. Але проти продовження масштабного санкційного тиску виступили міжнародні благодійні організації. Вони заявили, що посилення санкцій проти влади талібів має «руйнівний вплив на звичайних афганців» і закликали Захід надавати більше гуманітарної допомоги Афганістану.
У квітні 2022-го Адміністрація президента США опублікувала заяву про надання гуманітарної допомоги Афганістану, у якій наголошувала, що громадяни країни не повинні постраждати від санкцій.
Хоча жодна країна ЄС чи Північної Америки не відновила повноцінне дипломатичне представництво у Кабулі та офіційно не визнала владу «Талібану», деякі європейські країни, зокрема Німеччина, зберігають консульські контакти, а Євросоюз має в країні свою делегацію. Крім того, видання Bloomberg повідомляло, що низка європейських країн розглядає можливість відновлення своїх посольств в Афганістані.
Тим часом, Афганістан розширює регіональні зв'язки. Окрім Росії, яка офіційно визнала владу талібів, з Кабулом мають дипломатичні контакти та робочі зв'язки: Китай, Іран, Пакистан, Індія, Об'єднані Арабські Емірати, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан. Таким чином, проявляється ще один геополітичний розворот: Афганістан перестав бути винятково американським або західним питанням впливу. Цей вплив активніше формують Москва, Пекін, Тегеран, Ісламабад, Нью-Делі та держави Центральної Азії.
