Інженерка Лавіса: Кенії слід оцінювати інфраструктуру не лише за прибутковістю
У Кенії новий Національний інфраструктурний фонд покликаний залучати приватний і нетрадиційний капітал для інфраструктурних проєктів національного значення. Водночас комерційна привабливість не має бути єдиним критерієм їхнього відбору, написала у колонці для Nation Kenya інженерка цивільної та інфраструктурної галузі Олівія Лавіса.
За її словами, початкова база фонду становить близько 340 млрд кенійських шилінгів. Запропонована інвестиційна політика передбачає залучення значного приватного фінансування та достатню прибутковість проєктів. Однак, застерігає Лавіса, проєкт може бути фінансово життєздатним, відповідати технічним вимогам і цікавити інвесторів, але не розв'язувати проблему, з якою стикаються люди.
Транспорт у Найробі
Як приклад авторка наводить транспортну систему Найробі. Кенія вже вкладала значні кошти в розширення та поліпшення міської дорожньої мережі, а шосе Найробі—Тіка істотно покращило сполучення. Проте успішний дорожній проєкт сам по собі не означає розв'язання проблеми мобільності, зазначає Лавіса.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
За оцінкою Світового банку, понад 80% поїздок у Найробі передбачають ходьбу як основний або додатковий спосіб пересування. Водночас люди, які пересуваються пішки та матату, можуть дістатися менш ніж до 8% робочих місць за 60 хвилин. Затори в агломерації Найробі, за наведеними у колонці оцінками, коштують економіці близько 1 млрд доларів на рік.
Оцінка потреб і альтернатив
На думку інженерки, мобільність залежить не лише від пропускної здатності доріг, а й від доступу до них, сполучення громадського транспорту між різними частинами міста, взаємодії пішоходів із мережею доріг, а також розташування житла й робочих місць. Вона вважає, що перед виділенням коштів слід визначати проблему, перевіряти припущення, розглядати альтернативні рішення та оцінювати весь життєвий цикл об'єкта, а не лише етап його будівництва.
Лавіса також зазначила, що Східній Африці до 2040 року потрібно приблизно 42 млрд доларів інвестицій в інфраструктуру щороку, аби скоротити розрив із регіонами-аналогами. Це відповідає близько 8,6% ВВП регіону у 2024 році. Тому важливим є не тільки обсяг мобілізованого капіталу, а й рішення щодо напрямів його використання, наголошує авторка.
