Хімічна обробка текстилю впливає на його екологічний слід — Cyprus Mail
На Кіпрі Cyprus Mail опублікував матеріал про огляд досліджень, авторки якого ставлять під сумнів спрощене уявлення, що одяг із натуральних волокон завжди екологічніший за синтетичний. Дослідниці з Університету Манчестера зазначають, що вплив текстилю на довкілля залежить не лише від походження волокна, а й від обробки на етапах виробництва, використання та утилізації.
Бавовна потребує землі й значних обсягів води, а в багатьох регіонах її вирощування пов’язане із застосуванням пестицидів і добрив. Поліестер виробляють із викопних ресурсів, тоді як виробництво вовни порушує питання викидів тваринництва та землекористування. Перед надходженням у продаж тканини також можуть відбілювати, фарбувати, пом’якшувати, зміцнювати або надавати їм водовідштовхувальних властивостей.
Волокна й хімікати в довкіллі
Хімічні речовини, які використовують під час вирощування сировини, виробництва волокон, фарбування, фінішної обробки та надання матеріалам певних властивостей, можуть впливати на розкладання текстилю, речовини, які він вивільняє в довкілля, і можливості його переробки. Тому два вироби з однакового волокна можуть мати різний екологічний слід залежно від способу обробки.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Обговорення текстильного забруднення переважно зосереджені на синтетичному мікропластику. Водночас у річках, океанах, а також у частинках дощу й хмар виявляли натуральні волокна, зокрема бавовну та вовну, і регенеровані целюлозні волокна — віскозу та ліоцел, які виробляють із деревної маси. Це не означає, що натуральні матеріали обов’язково шкідливіші за синтетичні, але свідчить, що походження волокна саме по собі не пояснює забруднення.
Хімічний склад ускладнює переробку
Суміші волокон, барвників і хімічних фінішних обробок ускладнюють сортування, переробку та відновлення текстилю для виготовлення нових якісних виробів. Перероблене бавовняне волокно може зберігати барвники, фінішні обробки або засоби для надання певних властивостей, що впливають на можливість його безпечного повторного використання чи переробки. Інформація про таку хімічну історію виробів часто є неповною або недоступною.
У матеріалі зазначено, що політики запроваджують цифрові паспорти продукції, які мають містити дані про матеріали, ремонтопридатність та екологічні характеристики товару протягом життєвого циклу. Водночас вимоги, спеціально призначені для текстилю, ще розробляють. Споживачам радять купувати менше якіснішого одягу, довше ним користуватися, ремонтувати й повторно використовувати речі, а також звертати увагу на прозорість брендів і сертифікації Oeko-Tex або bluesign.
