Художник Хо Бін Кім дослідив історію корейської громади Кілуна на Тайвані
Південнокорейський художник Хо Бін Кім присвятив нову триканальну відеороботу маловідомій історії корейської громади в портовому місті Кілун на Тайвані. Центральною героїнею 13-го епізоду його документальної серії Reality Sandwich стала Хван Те Ім — одна з останніх корейських мешканок провулка Шенлі, який раніше називали Корейською вулицею, повідомляє Taipei Times.
У 1943 році на Тайвані було зареєстровано близько 3 тисяч корейців, із них 612 жили в Кілуні — це була найбільша корейська громада на острові. Після завершення японського колоніального правління багато корейських родин з різних районів Тайваню вирушили до порту Кілуна, сподіваючись повернутися до Кореї. Для репатріації цивільних прибуло лише одне судно, тому частина людей залишилася в місті. У реєстрі за 1947 рік у Кілуні нарахували 197 корейців — понад половину з 358, зафіксованих на всьому Тайвані.
Робота в рибній галузі
Корейська громада почала зростати в Кілуні ще за японського правління. У 1935 році тут мешкали 358 корейців, більше, ніж у Тайбеї та Гаосюні. Чоловіки працювали переважно у рибальстві, на фабриках, були моряками або мандрівними торговцями. Серед жінок чимало працювали у сфері послуг. Після початку Другої японо-китайської війни 1937 року деяких корейських жінок примушували або обманом привозили на Тайвань для роботи в секс-індустрії чи як «жінок для втіхи» військових.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Після війни багато корейців, які не змогли виїхати або вирішили залишитися, оселилися в провулку Шенлі та знайшли роботу в рибній промисловості. Дослідник Йосіхіса Амае зазначав, що 173 із 197 корейських мешканців Кілуна були пов’язані з Taiwan Fishery Corporation. Компанія надавала стабільну роботу, безкоштовне житло та можливості обіймати посади капітанів і головних механіків. У 1949 році для громади відкрили корейську початкову школу, а 1950 року в Кілуні заснували першу на Тайвані корейську християнську церкву.
Історія однієї мешканки
Хван Те Ім приїхала на Тайвань у 1971 році після одруження. Вона тримає перукарню, де також продає домашнє кімчі. У відеороботі художника вона розповідає про власний досвід життя між двома країнами. Хван зберегла корейське громадянство, через що, за її словами, не отримує на Тайвані соціальної допомоги та виплат для літніх людей; у Південній Кореї її вважають закордонною кореянкою, тому пенсії вона також не має.
Кім протягом чотирьох місяців був художником-резидентом мистецького простору Railway Warehouse у Сіньчжу. Художник назвав історію корейської міграції на Тайвань прогалиною, про яку мало говорять і в Кореї, і на Тайвані.
