Мемуари Захри Джої про спротив жінок в Афганістані — Dawn
В Афганістані журналістка Захра Джоя у мемуарах The Vanishing Girl of Kabul, написаних разом із британсько-американською журналісткою Емі Ферріс-Ротман, описує життя жінок за правління «Талібану», роботу медіа та вимушену еміграцію. Як зазначає Dawn, книжка поєднує особисту історію Джої з журналістськими розслідуваннями випадків насильства та зникнень жінок після повернення «Талібану» до влади у 2021 році.
Освіта під чужим ім’ям
Під час першого правління «Талібану» в 1990-х роках родина Джої дозволила їй жити як «бача пош» — дівчині, яку вдягають і виховують як хлопця. Вона стала Мохаммедом, щоб ходити до школи, оскільки освіта була доступна хлопцям, але заборонена дівчатам.
Згодом Джоя повернулася до навчання під власним ім’ям. Після падіння першого режиму «Талібану» та інтервенції під проводом США вона здобула університетську освіту, ставши першою жінкою у своїй родині, яка навчалася в університеті. Пізніше Джоя стала журналісткою та висвітлювала корупцію і порушення прав жінок.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Робота Rukhshana Media
Знайомство Джої з ініціативою Sahar Speaks, заснованою Ферріс-Ротман, згодом привело до створення Rukhshana Media — очолюваної жінками організації, що висвітлює історії афганських жінок і дівчат. Після захоплення влади «Талібаном» її робота стала способом документувати випадки, які, за оцінкою рецензії, влада прагнула приховати.
У книжці згадано десятки випадків убивств або зникнень жінок, задокументованих Джої та її колегами. Серед них — учителька Хатера, яку знайшли задушеною власною хусткою; «Талібан» пояснив її смерть збройним пограбуванням. Також описано вбивства двох дівчат-підлітків у Мазарі-Шаріфі та справу 29-річної викладачки економіки й активістки Фрозан Сафі, яку впізнали в морзі за одягом.
Вимушений виїзд
Після повернення «Талібану» Джоя переховувалася, а згодом виїхала з родиною до Лондона. Спочатку вони жили в готелі, а потім облаштувалися в Північному Лондоні. За словами авторки, родина прибула з одним спільним рюкзаком і підгузками та поступово змогла налагодити побут.
