Масштабна Конференція з відновлення України (URC 2026) пройшла 25-26 червня у польському Гданську та стала однією з ключових зовнішньополітичних подій цього року. Попри те, що захід відбувся без участі президента Зеленського, було підписано близько 160 угод на суму понад €10 млрд.
Про це та інше в ексклюзивному інтерв'ю UA.News розповіла Галина Хейло, президент Міжнародної платіжної асоціації (МПА), віце-президент Асоціації українських банків, голова Комітету з питань фінансів Польсько-української господарської палати (PUIG). Детальніше — в нашому матеріалі.
Про конференцію в Гданську, відновлення України та головні інсайди форуму
У мене залишилися неоднозначні враження від конференції. З одного боку, сама наявність міжнародного майданчика для обговорення питань відновлення України є безумовно позитивною. Такі заходи необхідні для підтримки міжнародного діалогу та координації зусиль партнерів.
Водночас виникає питання щодо практичної ефективності подібних форумів. Якщо конференція перетворюється лише на дискусійний майданчик без готовності відкрито обговорювати складні питання, її цінність суттєво знижується.
Під час однієї з панелей заступнику міністра економіки поставили запитання про боротьбу з корупцією в Україні. Однак відповіді по суті не прозвучало — питання фактично залишилося без реакції. На мою думку, після міндічгейту питання корупції в Україні для наших партнерів виходять на перший план та потребують відповіді.
Для європейських партнерів тема корупції залишається однією з ключових у контексті подальшої підтримки України. Якщо українська влада переконана, що масштаби цієї проблеми в Європі перебільшують, то саме міжнародні форуми є найкращим місцем для відкритої аргументованої дискусії.
Замовчування таких тем лише створює додаткові сумніви. Разом із тим у Гданську було підписано значну кількість важливих угод, що стало одним із головних практичних результатів конференції.
Про підписані угоди
На конференції було укладено численні домовленості щодо фінансування українських міст, інфраструктурних проєктів та інших напрямів відновлення. Це безумовно позитивний результат.
На мою думку, подібні конференції насамперед потрібні для розвитку дипломатичних контактів, зміцнення співпраці з урядами інших держав та формування довгострокових партнерств. Особливо важливо сьогодні підтримувати діалог із Польщею, зважаючи на чутливі питання історичної пам'яті та історичної правоти, які періодично впливають на двосторонні відносини, як це відбувається зараз.
Саме тому відсутність президента України Володимира Зеленського на конференції, на мою думку, стала дуже серйозною помилкою. Це була хороша можливість особисто подякувати Польщі та іншим міжнародним партнерам за підтримку України, а також провести низку важливих двосторонніх зустрічей.
У програмі форуму були окремі заходи за участю глав держав, за участі лідерів — однак український президент у них участі не взяв. Це величезна помилка, на мою думку.
Також негативне враження справила організаційна дисципліна української делегації. Під час енергетичної панелі міністр енергетики Польщі та єврокомісар Домбровський, відповідальний за енергетику, чекали на прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля, який банально…р запізнився. На міжнародних заходах такого рівня подібні ситуації виглядають, м'яко кажучи, некрасиво.
Про конкретні результати конференції
У Гданську було підписано велику кількість масштабних угод — зокрема за участю Європейського банку реконструкції та розвитку та інших міжнародних фінансових інституцій.
Особисто для мене навіть цікавішими за основну програму стали тематичні сайд-івенти. Один із них був присвячений розвитку банківського та страхового секторів України й їхній інтеграції до європейського фінансового простору.
Захід відкрив голова Національного банку України Андрій Пишний, який відповідав на запитання президента Польсько-української господарської палати Яцека Пєхоти — колишнього міністра економіки Польщі, який свого часу брав участь у процесі вступу країни до Європейського Союзу, фактично «привів» Польщу за руку в ЄС.
Під час дискусії представники фінансового сектору говорили про вже реалізовані реформи та виклики, які ще належить подолати. Андрій Пишний наголосив, що Європа вже надала Україні допомогу на сотні мільярдів євро — якщо конкретно, то близько 180. Мені сподобалося його формулювання про те, що це не лише допомога, а й певною мірою плата за безпеку Європи, яку сьогодні забезпечує Україна.
Окремо він навів дані щодо страхового ринку. За його словами, основний етап трансформації вже завершено. Якщо раніше в Україні працювали 216 страхових компаній, то сьогодні їх залишилося 58.
Водночас фінансова стійкість сектору значно покращилася: раніше близько 40% компаній мали низьколіквідні активи та збитки, тоді як зараз, попри суттєве скорочення кількості учасників ринку, прибутковість страхового сектору зросла.
Разом із тим частка страхового ринку у ВВП України становить лише 0,87%, тоді як у більшості європейських країн цей показник перебуває на рівні 5–7%.
Загалом можна констатувати, що як банківський, так і страховий сектор України вже значною мірою адаптовані до вимог європейського законодавства. Наступним етапом має стати розширення їхньої ролі в економіці та збільшення внеску у формування ВВП країни.
