Президенту Лі Чже Мьону порадили ширше делегувати повноваження — Korea Herald
У Південній Кореї колумніст Ван Сон Тек вважає, що президент Лі Чже Мьон має переглянути розподіл відповідальності у своїй адміністрації та надати більше реальних повноважень міністрам і високопосадовцям. Як пише Korea Herald, автор назвав однією з ключових проблем президента «перевантаження відповідальністю».
Рейтинг і кадровий тиск
За оцінкою Вана, Лі переживає один із найскладніших періодів свого президентства. Його рейтинг схвалення, який кілька місяців тому перевищував 50%, впав до 30 з лишком відсотків. Водночас демократична та прогресивна коаліція, що допомогла Лі прийти до влади, після червневих місцевих виборів дедалі більше розділяється.
Минулого тижня президент провів незвичну пресконференцію, під час якої визнав, що міг бути недостатньо уважним до людей, недостатньо зосередженим на їхніх потребах і недостатньо комунікабельним. Він також висловив жаль через розбіжності серед своїх прихильників. Кандидат Лі на посаду міністра юстиції зняв свою кандидатуру, а керівник президентської адміністрації в понеділок запропонував піти у відставку.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Теорія 100 керівників
Автор колонки наголошує, що мікроменеджмент і надмірна концентрація відповідальності на президентові — різні явища. На його думку, коли глава держави регулярно ініціює, пояснює або захищає окремі рішення, успіхи та невдачі цих рішень починають безпосередньо пов'язувати саме з ним.
Ван вважає, що міністри мають відповідати за розроблення, реалізацію та пояснення політики у своїх сферах. Роль президента, на його думку, полягає у доборі кадрів, визначенні національних пріоритетів, координації роботи відомств, розв'язанні значних конфліктів і ухваленні рішень, які можуть ухвалюватися лише на президентському рівні.
У своїй «теорії 100 керівників» колумніст порівнює президента з головою ради директорів, а міністрів, керівників агентств і старших президентських радників — із керівниками окремих напрямів. Він зазначає, що президент має обрати компетентних людей, надати їм простір для дій, оцінювати результати їхньої роботи та за потреби замінювати тих, хто не справляється. На думку автора, делегування передбачає не лише розподіл завдань, а й розподіл відповідальності.
