Психологиня з Естонії заявила про ранніші прояви уникнення школи у дітей
В Естонії ознаки уникнення відвідування школи дедалі частіше з’являються у дітей молодшого віку, а іноді — ще до початку навчання в школі. Про це розповіла психологиня Kiili High School Крісті Фельдман, повідомляє ERR News.
За її словами, найчастіше уникнення школи проявляється на третьому етапі базової освіти, однак ранні ознаки можуть бути помітні значно раніше. Деяким учням початкової школи вже важко ходити на заняття, а діти, які йдуть до першого класу, іноді мають проблеми з адаптацією.
Високі очікування та виснаження
Фельдман вважає, що уникнення школи виникає, коли потреби дитини не узгоджуються з її оточенням. Причини можуть бути різними, зокрема складнощі у стосунках або навчальна програма, з якою дитина не може впоратися. Тривожність і розлади настрою також можуть знижувати здатність дитини відвідувати школу та навчатися.
Психологиня зазначила, що суспільство, орієнтоване на досягнення, формує для дітей високі очікування. Від них часто вимагають не лише добре навчатися, а й бути успішними у спорті та вирізнятися серед інших. Діти засвоюють такі вимоги й стають дуже самокритичними.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Проблема може торкнутися і школярів із відмінними оцінками: вони можуть раптово перестати відвідувати заняття через брак сил. Фельдман пов’язує розвинене уникнення школи також із виснаженням. Учні, які пропускають навчання, бояться відстати від програми та необхідності надолужувати великий обсяг матеріалу.
Підтримка школи та родини
На думку психологині, важливо якомога раніше помітити зміни у поведінці дитини. Батькам варто поговорити з нею та звернутися до школи, щоб з’ясувати, чи не змінилося щось у навчальному середовищі. За потреби програму навчання можна індивідуалізувати, зокрема тимчасово організувати навчання вдома.
Фельдман наголосила, що чим довше дитина залишається поза шкільним середовищем, тим складніше їй повернутися. Найважчими вона назвала випадки, коли уникнення школи перетворюється на уникнення самого навчання: дитина не має сил виконувати навіть мінімальні завдання вдома та може помилково вважати себе лінивою.
За словами психологині, приблизно половина шкіл Естонії мають шкільного психолога, а в багатьох працюють соціальні педагоги. Водночас доступ до такої підтримки відрізняється залежно від регіону. Муніципалітети мають фахівців із захисту дітей і молоді, а місцева влада повинна компенсувати родині витрати на психологічну допомогу поза школою, якщо заклад освіти не може її надати.
