Середнім державам запропонували зміцнювати зв’язки між міжнародними хабами — South China Morning Post
У Китаї можлива зустріч лідерів США, Китаю та Росії — держави-агресора — на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Шеньчжені цього листопада знову викликала порівняння з Ялтинською конференцією. У South China Morning Post зазначили, що Москва допускає проведення тристоронньої зустрічі, однак вона ще не відбулася. Автор колонки вважає, що середні держави можуть розвивати міжнародну співпрацю незалежно від домовленостей великих держав.
Мережа спеціалізованих центрів
Автор пропонує розвивати поліцентричну функціональну багатосторонність — систему постійних зв’язків між спеціалізованими міжнародними центрами. Нью-Йорк він називає осередком універсальної політичної легітимності, а Женеву — центром установ у сферах торгівлі, охорони здоров’я, праці, гуманітарної допомоги, прав людини та технічного співробітництва.
Відень пов’язаний із ядерним управлінням і контролем над озброєннями, Найробі — з екологічним управлінням, Брюссель — із регуляторною політикою, Базель — із центральним банкінгом, а Сінгапур — із фінансами та судноплавством. Серед нових центрів автор називає Шанхай, де розміщені Шанхайська золота біржа, Новий банк розвитку та Всесвітня організація співробітництва у сфері штучного інтелекту Waico.
Як приклади можливих зв’язків між такими центрами в колонці наведено співпрацю Женеви та Шанхая у сфері управління ШІ, Женеви й Найробі — щодо енергетичних, водних та екологічних витрат інфраструктури ШІ. Базель, Сінгапур і Гонконг, на думку автора, могли б поглибити співпрацю у сфері цифрових фінансів і фінансової стабільності.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Співпраця поза самітами
Такі зв’язки, за задумом автора, мають спиратися не лише на конференції, а й на регулярні робочі групи, обміни працівниками, спільні стипендіальні програми, обмін даними, взаємне спостереження, сумісну звітність і спільне фінансування.
Швейцарія, Кенія, Таїланд, Сінгапур і Об’єднані Арабські Емірати можуть забезпечувати фізичну, правову та дипломатичну інфраструктуру для таких контактів. Південна Корея, Індонезія, Бразилія або Туреччина могли б фінансувати спільні ініціативи, узгоджувати регуляторні підходи та співголовувати у функціональних коаліціях.
Як частковий приклад у матеріалі згадано Інноваційний хаб Банку міжнародних розрахунків, команди якого працюють у Швейцарії, Гонконгу, Сінгапурі, Лондоні, Стокгольмі, Торонто та центрі Франкфурт—Париж. Автор наголошує, що технічна співпраця не усуне стратегичного суперництва великих держав, але може обмежити його вплив на фінанси, охорону здоров’я, клімат, безпеку ШІ, гуманітарні питання та торгівлю.
